Жив собі в одному великому місті хлопчик. У нього були мама, тато й хатинка в дереві. Якось у житті Павла з’явилася лисичка. А коли у твоєму житті з’являється лисичка – жди чого завгодно.
Чуттєва ілюстрована історія письменниці Евеліни Дацюте й художниці Аушри Кюдулайте розповідає про дружбу хлопчика та лисички, про щедрість, сум утрати й радість відкриття. Про те, що важливо для кожного – великого і маленького. Про щастя.
Жило собі в тихому ставку маленьке, ну дуже маленьке Жабеня. І якось почуло воно про велике-велике море. “От би стрибнути в море з високого каменю!..” Так почалися пригоди Жабеняти на шляху до моря. Коли – веселі, а коли – небезпечні.
Вирушай і ти у світ пригод разом із Жабеням та з цією ну дуже веселою книжкою!
Кейт Непп, авторка й ілюстраторка книжок про біле зайченятко, Рубі Червоні Черевички, створила дивовижний зворушливий світ, у якому панує любов, а кожен день обіцяє пригоди.
Рубі Червоні Черевички й бабуся вирушили до Парижа! Тож і маленькі читачі побувають у Франції: відвідають Ейфелеву вежу й Музей Родена, побачать кав̓ярні та ринки і ще безліч цікавинок.
Є «Пані з горностаєм» – відома картина Леонардо да Вінчі. А є Ведмідь з Горностаєм – це персонажі історії Йорґа Мюле (картонки про Зайченя пам’ятаєте? То оце саме він), і тут про зовсім інше.
Якось Ведмідь знайшов три гриби. Горностай, доклавши чималої кулінарної майстерності, їх приготував. Але як поділити три на двох? І починається двобій мотивацій. Суперечку Ведмедя та Горностая автор передав у формі емоційного, кумедного діалогу та динамічних, переконливих, дуже живих ілюстрацій, сповнених деталей.
Кумедні морські створіння – восьминіг, восьмирук, восьмилоб і... восьмипоп – розшукують, що ж упало в воду. Цей віршик Олесі Мамчич – водночас лічилка, з якою дитина може весело вчитися рахувати, і непоганий спосіб потренувати уяву.
У другому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855– 1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлює історію запорізького козацтва від його виникнення наприкінці XV ст. до 1686 р. У основу книги покладено переважно оригінальні листи історичних осіб і сучасні подіям акти; взято до уваги праці літописців, а також дослідниківпопередників автора. Вчений подає посторінкові посилання на першоджерела.
У виданні йдеться про становлення козацтва, про участь запорожців у народних повстаннях проти Речі Посполитої, висвітлюється роль запорожців у боротьбі за релігійно-національну незалежність Правобережної України, згадано період Руїни. Особливу увагу автор приділяє діяльності видатних козацьких ватажків — Вишневецького, Сагайдачного, Сірка, Дорошенка та ін.
Для широкого загалу читачів.
Пам’ять скріплює і тримає. Сьогодні вона міцна, як і кава на передку, та на завтра спогади блякнуть, розчиняючись у буденних турботах. Але є те, що врізається надто глибоко, аби зникнути: це війна. Пережите не стирається й не зникає. Достатньо лише заплющити очі — і пам’ять, мов старий кінопроєктор, знову оживляє кадри, від яких не втечеш.
«Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше».
У цьому виданні вміщено щоденникові записи, есеї, оповідання й деякі вірші Максима «Далі» Кривцова, які зібрав та упорядкував його друг і побратим Валерій Пузік. Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.
«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.
Павлик — викладач філософії. Він називає себе дрозофілою, мушкою без голосу та без правди. Чоловік споглядає з балкона Голосіївський парк, п’є з кухлика вино, пише колегам некрологи та читає лекції.
Книжки цікавлять Павлика більше, ніж жінки, свобода хвилює більше, ніж самотність.
Загублений у вирі настирливих колег, колишніх коханок і нескінченної пиятики, Павлик пише листи про любов. Отримує відповіді, але в один момент перестає.
Дрозофіла кружляє над томиком Канта, як самотній Павлик — навколо образу загадкової жінки.
