Івана Праведного життя терло нещадно, а він тихо й терпляче тримався свого шляху. Жив як умів, мучився своїми гріхами, шукав правди і дивився у світ чистими очима дитини — світ відкрився йому істиною, над якою віками тремтить людська душа.
Відправка замовлень - 4 квітня
Івана Праведного життя терло нещадно, а він тихо й терпляче тримався свого шляху. Жив як умів, мучився своїми гріхами, шукав правди і дивився у світ чистими очима дитини — світ відкрився йому істиною, над якою віками тремтить людська душа.
"Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова."
Олександр Бойченко
"Читаючи книгу, я переглядала папки з роботами різних періодів, проживаючи «свою» історію.
Серія «Дороги» – це миттєвості мого шляху, що виникали, мов спалахи, разом із текстами Тараса Прохаська.
Ключем до серії «Трапези» стала думка: «Все, що об’єднує нас – це досвід спілкування. Тільки він має значення і залишається в пам’яті»."
Олена Придувалова
"Об’єднати однією важливою ідеєю двох творців із різних сфер мистецтва – головне в цій концепції. Шляхом до успіху може бути тільки точне попадання. Збіг поглядів на життя і творчість, глибоке філософське осмислення свого єства як митця і людини – це те головне у діалозі письменника і художниці, що ми бачимо наслідком цього неймовірного союзу."
Тетяна Швед (Безкоровайна)
Українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації – а на тутешніх сапієнсів дивиться поглядом дещо наївного стороннього. Втім, поступово виявляється: все може бути складніше. І це не фантастика. Це, як з іншого приводу скаже одна з героїнь, «радше трагікомедія».
Події роману «Дім чистого світла» відбуваються в наш час на Поділлі, у вигаданому селищі Крутояр, що розкинулось на скелястих берегах Дністра. Сюди, на заміну сільському лікареві, який загинув при загадкових обставинах, прибуває новий фельдшер. Намагаючись з’ясувати, що ж насправді сталося з його попередником, він запускає ланцюг трагічних подій.
На чисте світло вийдуть усі темні таємниці, що так довго таїлися в царстві тисячолітніх товтр.
Автор визначив жанр свого третього роману як «подільська готика», головною темою в якому є спокута.
Ця книга – про жало війни в серці, про любов і кохання, про муки і радість творчості та служіння науці, про Дім, у якому живе душа, про мову птахів, про дикі черешні, прадавні, як світ, трави і вино першого тиску… Про те, що в житті рано чи пізно, навіть досить пізно – щось відбувається вперше. І після того ти ніколи вже не будеш колишнім.
Мирослав Дочинець - це великий автор, книгами якого зачитуються багато людей. Працює в філософсько-психологічному напрямку. Його книги стають бестселерами не тільки в Україні, але й за кордоном, так як письменник вміє показати читачеві живу людську у всій її красі і щирості. Його книги можуть зачепити за живе будь-якого читача, бо кожен в якомусь із героїв пізнає самого себе або до болю знайому ситуацію. Згідно відгуками, книга "Многії літа, благії літа" справила справжній фурор своєю появою на книжковому ринку. Одкровення старця про те, як треба жити, які цінності мати, торкнулися багатотисячну публіку. Книга перекладена на безліч мов: італійська, польська, румунська, англійська і навіть японську.
У математиці Віктуар майже безнадійна. Вона пробувала все, але нічого не спрацювало.
Батьки розчаровані: донька, здається, повний нуль у математиці. Коли в її руці є гайковий ключ, Віктуар може творити чудеса, але це нікого не тішить.
Слюсарка — це не професія, — запевняють батьки і чим тільки не погрожують, аби змусити дівчину «взятися за розум». Книжка щедро наповнена сміливим гумором.
І, можливо, дехто з дітей чи дорослих упізнає в комусь із героїв себе. Як зі сторони дитини, так і зі сторони дорослих.
Хоча сюжет і крутиться навколо шкільного опанування математики, однак ця книжка про відстоювання себе, про прийняття інших, про дружбу і любов. А також про емоційну стабільність та позитивне мислення.
Книжка щедро наповнена сміливим французьким гумором та прекрасними трендовими ілюстраціями.
Роман отримав спецвідзнаку «Українське сучасне фентезі» на конкурсі «Коронація слова-2015»
Медина — майбутній алхімік. Марк — молодший принц, який може тільки мріяти про те, щоб стати королем. Ледь не загинувши в коловороті гірської річки, вони обоє потрапляють у ще більш небезпечний вир темної магії. Чорна орда насувається з-за моря. Жорстокий і сильний ворог загрожує знищити все навколо й занурити міста і села в цілковиту пітьму. Ні військові, ні алхіміки не в змозі зупинити загарбників — знання, потрібні для цього, давно забуті. А Марк та Медина ризикують стати зброєю у ворожих руках...
Історія життя, яку розповідає мати своїй давно втраченій доньці, розгортається на тлі історії громади маленького села Курон у Південному Тіролі, яке розривається між італійським фашизмом і німецьким нацизмом.
Сімнадцятирічна Тріна прагла іншої долі, збиралася стати вчителькою, але в 1923 році режим Муссоліні скасовує використання німецької як мови навчання на анексованій Італією території Австрії. Зневажаючи програму примусової італізації, Тріна стає вчителькою у підпільній мережі шкіл, ризикуючи бути покараною. Після одруження з Еріхом, юнаком-сиротою та помічником її батька, Тріна знову опиняється в ситуації невизначеності, коли гітлерівська Німеччина в 1939 році запрошує населення громади покинути Італію і приєднатися до Рейху. Громада розколюється, і між людьми виникають дедалі більші розбіжності. Тих, хто вирішив залишитись, як Тріна та її родина, сприймають як зрадників і шпигунів; вони більше не можуть вийти з дому, не зазнавши насильства. Одного разу Тріна виявляє, що її донька зникла…
Натхненний незвичайним виглядом дзвіниці, яка піднімається з озера Резія, — усього, що на сьогодні залишилося від села Курон, Марко Бальцано написав роман, у якому чудово переплітає великі моменти історії з життям звичайних людей. Роман став лауреатом понад 10 літературних премій; його перекладено у 15 країнах.
