Видавництво Yakaboo Publishing
Yakaboo Publishing заснований в 2016 році компанією Yakaboo.ua. Пріоритетним напрямком видавництва є перекладена нон-фікшн література. Співзасновником Yakaboo Publishing стала видавець Оксана Форостина.
Поновлюємо прийом замовлень - 8 грудня.
Обробка замовлень відбувається в автоматичному режимі.
Yakaboo Publishing заснований в 2016 році компанією Yakaboo.ua. Пріоритетним напрямком видавництва є перекладена нон-фікшн література. Співзасновником Yakaboo Publishing стала видавець Оксана Форостина.
«1937» — результат трирічної розслідувальницької роботи Максима Савчука, журналіста телевізійного проєкту «Схеми: корупція в деталях» (Радіо Свобода).
«1937» — це книга про пошук, про несподівані й часом шокуючі знахідки, про годинні чатування на броньований мерседес із номером «1937», про відповіді Віктора Медведчука на прямі незручні запитання. А ще це книжка про розслідувальницьку журналістську кухню, про спостережливість, терплячість і наполегливість. І про те, що якщо в темній кімнаті таки ховається чорна кішка, то її можна знайти. Навіть більше — її потрібно знайти.
«Незламні» — книга про українок, про силу українського духу, про жіночу єдність, про стійкість, коли треба покинути домівку і рятувати сім’ю, а потім країну, про якості, які українки відкрили в собі з початком війни, про те, як вони допомагають армії та мріють відновлювлювати країну.
До збірки увійшли 30 історій жінок-військових, парамедиків, волонтерів, засновниць фондів і притулків, адвокатів, які представляють права українського народу у різних країнах, про жінок, які організовують марші, щоб голос України почули всюди.
Видання має привернути увагу світової спільноти до всеохопної діяльності українських жінок, які пішли до лав ЗСУ чи теороборони, збирають гуманітарну допомогу, а потім під кулями її розвозять, рятують з-під завалів поранених, надають медичну допомогу, ціною власної безпеки евакуюють дітей, літніх людей, тварин. Українки відкрили в собі такі якості, про які навіть не думали.
Ця книга про мудрість і незламність української жінки.
Україна, як і більшість інших країн, проходила і проходить через період змін, причому робить це доволі інтенсивно. Ці стрімкі зміни й відображені в нотатках автора. У них політико-бізнесовий рівень життя перетинається з людським виміром, а емоції та мрії — зі щоденним плином справ.
Ця книжка — про «зрозуміти». Усі ми намагаємося зрозуміти якісь проблеми навколо нас, якісь події, а завданням автора стало зрозуміти свою країну. Війна виявилася тим екзистенційним виміром, який показав Україну такою, якою ми її ще не бачили. Він задав ту тональність змін, яка фіналізує всі попередні роки спроб щось змінити. Зрозуміти цей вимір теж важливо — і тому на потік рефлексій про Україну кінця 2010-х накладаються думки про Україну сьогоднішню, Україну в стані війни. Зараз саме час для усіх нас зрозуміти країну, в якій ми живемо.
Війна — це завжди боротьба — за себе і з собою. Це душевні метання і звіряче прагнення вижити попри будь-що. Та навіть за таких умов люди намагаються зберегти духовність і культуру. Прикладом цього є тексти антології «Коли говорять гамати», створені під час і після непростих часів визвольної боротьби.
До антології увійшли тексти на довколавоєнну тематику Г. Косинки, Л. Первомайського, В. Підмогильного, І. Сенченка, О. Слісаренка, Г. Тютюнника, М. Хвильового, Ю. Яновського. У них висвітлено атмосферу громадянської братовбивчої війни, червоного терору, навали гітлерівських нацистів і наслідки фашистської політики для всієї Європи, а також поневіряння дітей війни, відірваних від коріння й батьківської землі.
В цій книжці авторка розповідає історію власного перевиховання та перетворення на чемпіонку з любові до себе. Завдяки простим щоденним ритуалам Тара змінила свою свідомість, тіло та стосунки і навчить вас, як:
Нам важливо «бути окей». Адже від психічного здоров’я залежить наш фізичний стан, здатність про себе подбати, бути успішними в своїй професії та задоволеність життям загалом. Про психічне здоров’я в Україні досі говорити соромно, думати лячно, звернутися до лікаря дорого – і не відомо навіть, як його знайти. У книжці «Бути окей: Що важливо знати про психічне здоров’я» ви знайдете не лише базову інформацію про психічне здоров’я із посиланнями на медичні протоколи, а й певну систему орієнтирів. Авторка орієнтується на український контекст: що в нас про що кажуть, які існують стереотипи, які виникають проблеми, що їх спричиняє та які їхні можливі наслідки. У першій частині зібрана загальна інформація про психічний стан людини, його зв’язок із фізичним станом, а також описані принципи роботи мозку і прояви емоцій. У другій – розглянуто найпоширеніші психічні розлади. Завершується книжка «Бути окей» розглядом історичної травми як чинника, що впливає на колективне психічне здоров’я.
Збірка автобіографічних нарисів «Про що я говорю, коли говорю про біг» Харукі Муракамі вважається найвідомішою у світі книжкою про біг. Водночас це – розповідь про рух автора по життю: від власника джаз-бару до письменника, від письменника до ультрамарафонця.
Нон-фікшн у виконанні Муракамі легкий, іронічний, детальний.
«Більшу частину того, що я знаю про письменництво, я дізнався під час щоденних пробіжок», – каже Муракамі. Цю тезу підтверджує чи не кожен рядок у книзі.
Це історія подорожі, метою якої було створення велосипеда мрії. Роберт Пенн проїхав майже 40 тисяч кілометрів навколо світу і повсякчас поповнював свою колекцію велосипедів для будь-якої потреби – від міського до гірського і шосейного, – аж доки вирішив зібрати байк "під себе". Автор побував у різних країнах, познайомився із легендарними виробниками і провів чимало екскурсій у минуле, розкриваючи різні аспекти розвитку велосипеда. Зрештою, Роб зібрав омріяну машину.
Щодня ми приймаємо рішення, керуючись тим, у що віримо: цінності визначають наш вибір і загалом наші амбіції. У «Компасі цінностей» докторка Мандіп Рай визначила певну засадничу цінність кожної країни, про яку пише, і таким чином створила незвичний путівник, що водночас спонукає нас замислитися про наші власні системи координат. Це нагода поглянути на себе очима світу, по-новому оцінити свої можливості й виклики, які стоять перед нами як світовою спільнотою.
Мандіп Рай вивчала філософію, політику й економіку. Кар’єру починала в найбільшому банківському холдингу США JPMorgan, де опікувалася приватними клієнтами. Пізніше вона працювала в ООН, а як репортерка BBC World Service та Reuters об’їздила понад 150 країн світу.
«Ця книжка відкриває нам серця, думки та традиції народів світу, показує, як тісно ми пов’язані та що розбіжності між нами породжені переважно власними вузькими інтересами і браком турботи про спільний добробут нашої глобальної родини. Сподіваюся, вона допоможе зробити світ щасливішим місцем», — пише про «Компас цінностей» Далай-лама.
Нова книжка Даші Малахової “Моя кухня” – про захоплення кулінарією, яке для неї стало рецептом насиченого життя. Вона розповідає, як формувалась її філософія кухні, чому це для неї місце сили й відпочинку, зрештою, вона ділиться своїми кулінарними секретами й родинними рецептами натуральних та простих страв – смаколиками з дитинства, стравами для романтичних вечорів на двох чи гучних вечірок, найкращим з української кухні та розмаїттям страв для прихильників здорового харчування.
На думку доктора психології Клариси Пінколи Естес, здорові вовки та здорові жінки мають певні спільні психічні характеристики: гостроту відчуття, грайливий дух і глибоку відданість. Вовки й жінки споріднені за природою, допитливі, наділені витривалістю й силою. Вивчаючи вовків, доктор Естес вперше викристалізувала концепт архетипу Дикої жінки. У книжці, яка стала світовим бестселером і сенсацією The New York Times, Естес розкриває цей архетип, розшифровує давні легенди і давно відомі дитячі казки, а також пояснює його на прикладах зі своєї психоаналітичної практики.
«Жінки, що біжать з вовками» почалася як нотатки 1970 року, а вже 1971-го Естес узялася за текст. Авторка завершила книжку, «працю про любов і воскресіння жінок нашого світу», за двадцять років; за цей час їй 42 рази відмовили в публікації, аж доки книжка вперше побачила світ у видавництві Ballantine/Random House 1992 року. У 1995-му вийшло оновлене видання з додатком і новою вовчою казкою.
Книжка порад від всесвітньо відомої психологині моди Донн Керен про те, як використати переваги гардеробу на шляху до досягнення своєї мрії.
Ви можете не задумуватися про свій повсякденний look, але чи знаєте ви, що те, що ви одягаєте сильно впливає на ваше самопочуття? Або що ваш одяг впливає на те, як інші сприймають вас? Кілька змін у вашому гардеробі та порад з «психологію стилю» не тільки змінять ваш зовнішній вигляд, а й якісно покращать ваше життя.
Донн Керен одна з перших почала досліджувати «психологію моди» й витратила роки, вивчаючи взаємозв’язок між вбранням та його сприйняттям оточуючими. У книжці «Твій щасливий одяг» вона виходить далеко за рамки відомих порад щодо перевтілення іміджу й підштовхує читачів до запитання: ви важливий вибір одягу у моєму житті й чи допомагає він досягти запланованих цілей у житті?
Книжка допоможе вам розкрити свій унікальний стиль, купувати одяг більш усвідомлено, використовувати колір на свою користь та зрозуміти, що краса — не має стандартів. Інформація, якою ділиться Донн, стане вашою силою, якою ви будете користуватися щоразу, як відчиняєте шафу, або обираєте вбрання для важливої зустрічі.
New York Times and Los Angeles Times Bestseller
Питання нестачі придатної до використання води стає кожного дня все більш і більш актуальним. Двадцять відсотків населення Землі — тобто 1,5 мільярда людей — стануть першими жертвами глобальної водної кризи; 600 мільйонів уже почали відчувати дефіцит води. Зрештою, трансформація чекає 60 відсотків земної суші.
Наявний водний ресурс та стрімко зростаючий попит на нього ведуть до кризи ресурсу, яка тягне за собою цілу вервечку проблем: від зростання вартості видобутку енергії, до підвищення цін на продукти харчування, сповільнення економічного розвитку, підвищення соціальної нерівності й врешті-решт політичної нестабільності.
Ізраїль може слугувати взірцем у вирішенні цієї проблеми браку води. 60% його території займає пустеля, однак у країні води не просто вдосталь, — ізраїльтяни ще й діляться нею зі своїми сусідами. «Нехай буде вода» базується на ретельних дослідженнях та сотнях інтерв’ю і розповідає про методи й інновації, які дозволили Ізраїлю стати світовим лідером у царині водних технологій. Ізраїльські інновації торкаються майже всіх галузей водного профілю і охоплюють опріснення морської води, складні технології зрошення, передові методи очищення стічних вод, системи обліку витрати води й виявлення протікання та цілий набір технологій забезпечення енергоефективності. Приклад Ізраїлю також продемонстрував, що реальне ціноутворення — це найефективніший інструмент економії водних ресурсів. «Нехай буде вода» також розповідає невідомі історії про те, як співпраця у сфері водних систем може налагодити дипломатичні зв’язки та сприяти єдності. Примітно, що не так давно, ворожий зараз Іран покладався на Ізраїль в питанні управління своїми водними системами, а доступ до водних ноу-хау Ізраїлю допоміг зігріти морозні відносини Китаю з Ізраїлем.
Досвід, про який розповідає «Нехай буде вода», стане в пригоді не тільки тим, хто опікується водним господарством міста чи цілої країни. Багато корисного для себе знайде тут кожен читач або ж читачка, стурбовані питаннями екології довкілля та майбутнім нашої планети.
Реалістично про старшання у новій книзі Дарки Озерної "Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти", яка стала третьою у серії "Оптимістично про здоров’я".
Власне, в нашому інформаційному просторі життя всіх людей, старших навіть за 35 років, малопомітне. Чим живуть "дорослі"? А це правда, що старші люди всі хворі, занудні, несучасні, не хочуть сексу і не подобаються собі в дзеркалі?.. Ні, неправда. Давно на часі переглянути ставлення до віку, старіння, старшання, хронічних хвороб. При чому не просто "взяти і перестати хворіти", а збагнути, що з нами відбувається, які є ризики та можливості в кожного віку, та продовжити старшати, та не старіти.
"Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти" в цьому допоможе. В ній йде мова про чинники, що сповільнюють чи прискорюють старіння, про запобігання серцево-судинним хворобам та раку, життя з діабетом та хворобами легень й кишківника, піклування про тіло від очей до кісток, психічний добробут, загальні та специфічні поради з харчування, про менопаузу, ерекцію, секс, й те, як жити довго і щасливо. Тільки без магії й чарівних пігулок.
Дарка Озерна, як завжди легко, науково й доказово, з цитатами Оксани Забужко, Євгенії Кузнецової, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Патріарха Юрія Андруховича, Івана Семесюка та Леся Подерв’янського дає відповіді на неочікувані та провокативні питання:
- Чи є підґрунтя в мему про "склянку води на старості" та який зв’язок може бути між зневодненням та маячінням?
- Яким зморшкам можна запобігти, а які розгладити, як вам того хочеться?
- Чому бути солодкими пиріжечками після сімдесяти – дуже навіть добре?
- Чому варто подарувати батькам кілька секс-іграшок?
- Чи рятують кросворди від деменції?
- Чому дуже немолода сусідка вважає вас повією?
- Чому від корисних яблук та гарбуза у вас болить живіт?
- Чому дарувати пляшку червоного – сексі, а коробку цукерок – ні?
Книжку доповнюють вже традиційні ілюстрації від Ольги Дегтярьової.
Що станеться з книжкою у добу онлайн-трансляцій, інтернету і соціальних мереж? Чи буде існувати друкована книжка? Як зміниться життя людини без книжок, чи зміниться? І яке майбутнє читання? Авторка книжки через аналіз наукових досліджень та низку цікавих фактів з історії книжок формує відповіді на ці питання і загалом заспокоює читачів. Ця книжка буде корисною видавцям, бібліотекарям, критикам і оглядачам, вчителям, книгарям та всім любителям книжок.
Попри всі намагання передбачити епідемії, ті щоразу заскочують нас зненацька. Не дивно, що ця книжка написана під час спалаху ковід-19. Проте «Століття пандемій» не лише про коронавірус, а й про багато інших інфекційних захворювань, з якими стикалося людство. Деякі з цих епідемій, як-от паніка через еболу в Західній Африці 2014 року та зіка наступного року в Бразилії або істерія довкола СНІДу в 1980-ті чи іспанського грипу в 1918 році, добре відомі читачам; інші, на кшталт легеневої чуми в мексиканському кварталі Лос-Анджелеса 1924 року або трагедії через папужу лихоманку, яка охопила Сполучені Штати після біржового краху на Уолл-стріт 1929 року, менш відомі.
Але добре ми з ними знайомі чи ні, кожна із цих епідемій ілюструє, як вивірені десятиліттями медичні знання раптово можуть опинитися на звалищі через нові патогени і якої сили паніку, істерію та жах сіють такі епідемії за відсутності ефективних вакцин та ліків. Ми дізнаємось, як розгорталися епідемії впродовж 100 років, шукатимемо разом із детективами-інфекціоністами нульових пацієнтів і цифрові сліди патогенів та навіть наблизимось до розгадок епідеміологічних таємниць.
«Століття пандемій» — це не лише унікальні дослідження з історії науки, медичної соціології, екології хвороб, вірусології, а й захопливий сторітелінг, що майстерно поєднує драматичні історії людей і людства.
У вас відчуття, ніби життя надто клопітне, дні короткі, а хотілося б понад 24 години в добі? Вам здається, що ви надміру працюєте, і стресу забагато, і чомусь важко позбутися втоми? А лікар каже, що це вікове, що це нормально, мовляв, усі тепер перевантажені клопотами й стресом, таке життя. Більше відпочивайте, менше стресуйте — і все налагодиться. Ви не одні такі. Жінки різного віку страждають від утоми й вигорання, однак виснаження не має стати вашою новою нормою. У цій книжці докторка Емі Шах, спираючись на власний досвід, описує програму, яка допоможе відновити рівень енергії і стати здоровішою. Ключове в цій програмі — увага до енергетичної трійки: складних взаємозв’язків між шлунково-кишковим трактом, імунною системою і гормонами. Емі Шах обіцяє, що притримуючись її системи й порад, уже за два тижні ви помітите зрушення в ліпший бік. А через три тижні почуватиметеся зовсім іншою людиною. Тож якщо хочете позбутися всюдисущого та обтяжливого відчуття втоми, цей практичний посібник від лікарки-нутриціолога — для вас. Трохи зусиль, велике бажання змінитися й відновитися — і ви повернетеся до нормального життя.
Ця інтерактивна книжка занурить вас у мандри, які розпочнуться у Великій Британії у 1600-х димним брунатним пивом та завершаться сучасними пивними інноваціями, проведе крізь час та простір і познайомить з історією найвідоміших стилів сучасності — з німецькими лагерами, стаутами, портерами, пільзнерами, ІРА, кислим пивом і не лише. Кожний розділ зосереджує увагу на одному з основних складників пива — солоді, воді, хмелі чи дріжджах — і розповідає, як вони змінювалися з часом, як виникали нові смаки, аромати й стилі. До кожного прикладу такої зміни Наталя Вотсон пропонує сучасний зразок пива, який допоможе сповна відчути смак історії та простежити еволюцію пива.
«Пиво: еволюція смаку в 50 стилях» містить п’ять сторіч пивних знань, історії та цікаві факти, які дають можливість по-новому поглянути на пізнання одного з найстаріших напоїв світу, який і досі з нами. Yakaboo Publishing для українських читачів підготувало неймовірні бонуси, яких не містить оригінальне видання. Перша за все, на форзаці розміщено перелік стилів пива, де спеціальними наліпками можна буде позначати, що ви вже скуштували. Для всіх поціновувачів пива – подарунок – ексклюзивний бірдекель, який можна зробити власноруч за 2 секунди. Видавлюєш і маєш такий собі сувенір з книжки.
Ще одна діджитальна цікавинка — он-лайн мапа українських пивоварень, з якими можна буде відкривати все стильове різноманіття пива. І родзинка — можливість переходити за qr-кодами й дивитися відеоогляди про цікаві сорти пива від пивного оглядача і автора блогу про пивну культуру BEERГИЧКА Романа Лебедя.
Час тішитися неймовірним мовним різноманіттям, що постає перед нами з народження та надихає й зачаровує людей, відколи вони навчилися розмовляти. Ця книжка відкривається першими звуками, що їх дитя чує в материнській утробі. Діти здатні швидко навчатися декількох мов водночас. Софі Гардах показує, що ця здатність завжди була неодмінним і звичним аспектом людської поведінки — від найперших свідчень про писання різними мовами на месопотамських глиняних табличках і до ролі торгівлі в обміні словами між різними культурами й континентами, що починався з багатомовних родин торговців.
Авторка проводить нас «книжковими кладовищами» середньовічних синагог; розповідає про загадки ієрогліфів і клинопису та тривалі спроби їх розшифрувати; у Британії відкриває таємничу втрачену мову кіпро-мінойських письмен; а ще знайомить з унікальною мовою, яку винайшли діти в тихоокеанських колоніях Німеччини.
Це книжка про мови й про людей, які в них кохаються. Про дивні, чудові способи використання мов людьми ще із часів найперших записів на глиняних табличках. Про мовні ниточки, які пов’язують нас усіх. Понад усе, ця книжка — суцільне задоволення.
Замість написати підручник, я зібрав під однією обкладинкою найпростішу та найцікавішу інформацію— і вам варто прочитати цю книжку від початку до кінця! Використайте її, щоб зрозуміти основи, а потім повертайтеся назад і перечитайте вже після того, як склали власну думку, щоб збагнути, які місця в ній можуть бути для вас корисними. Можливо, коли ви з’ясуєте, що любите легкі, ароматні білі вина, а не фруктові та повнотілі, як вважали раніше, вам вдасться відкрити на дегустаціях нові сорти. Потім, уже зрозумівши, що Ґрюнер Вельтлінер— ваш напій (я австрієць, тому тільки про це й мрію), можете погортати розділ «Вино і їжа», щоб з’ясувати, з чим подавати його вдома. Пізніше використовуйте книжку як довідник, коли, скажімо, ви готові випити вина на день народження або коли потрапили в Шампань і хочете скуштувати щось, окрім традиційного стилю екстра-брют.
Комікси та відеоігри — що може бути краще? Правильно, — комікс про відеоігри!
У наш час відеоігри — це колосальна індустрія розваг, яка живе своїм надзвичайно активним життям й об'єднує величезну армію фанатів. Проте необов'язково бути просунутим геймером, щоби цікавитися питаннями на кшталт: коли з'явилися перші відеоігри та на яких пристроях, які компанії їх розробляють, як конкуренція стала поштовхом блискавичної еволюції ігор.
З "Історії відеоігор в коміксах" авторства Джонатана Геннессі ви дізнаєтесь все, що відбувалося від їх зародження під час Другої світової війни до появи аркадних ігор у 1970-х роках, розвитку Nintendo, до сучасних ігор на базі додатків, таких як Angry Birds та Pokemon Go. У кожному розділі подано найцікавіше про розробників ігор та найвідоміших гравців. Завдяки роботі ілюстратора Джека МакҐовена серйозна інформація про те, як відеоігри стали окремим видом мистецтва та бізнесу, як вплинули на суспільство, зображена у яскравих та динамічних картинках.
"Історія відеоігор в коміксах" містить усе необхідне, щоби геймери та негеймери змогли зрозуміти та оцінити це неймовірне явище.
Ми розібралися з червоним та білим вином, познайомилися з рожевим, на черзі оранжеве, яке ще називають бурштиновим.
В англомовних джерелах на його позначення вживають терміни skin-contact або skin-fermented. Традиція виробництва оранжевих вин дуже давня: вона сягає витоками Грузії, де виноробством займаються вже понад вісім тисяч років. Однак відродження інтересу до цього стилю почалося порівняно нещодавно — у 1960-х роках — завдяки виноробам із Фріулі та Словенії Йошку Ґравнеру, Станку Радікону, Паоло Водопівцю та іншим захопленим ентузіастам «натурального виноробства». Термін «оранжеве вино» з’явився 2004 року. Нині цей стиль набуває дедалі більшого поширення, а найвідоміша книжка від експерта і популяризатора оранжевого вина Саймона Вулфа «Amber Revolution: Як світ закохався в оранжеве вино» нарешті доступна і для українського читача.
У ній також уміщено інформацію про 180 виробників оранжевого вина із 20 країн усього світу. Крім того, це видання багато ілюстроване фотографіями з виноробень, запаморочливими пейзажами, а також портретами самих виноробів. Ця книжка стане в пригоді всім винолюбам, сомельє, рітейлерам чи виробникам оранжевого вина.
Джудіт Ґрізел мала досвід вживання наркотиків під час навчання у коледжі. Вона доклала багато зусиль, щоби усвідомити, що її залежність є проблемою біологічною й вона здатна її розв’язати.
Після двадцяти п’яти років роботи неврологом, ця книжка стала підсумком всього, що Джудіт дізналася про залежність. Вона розповідає, як люди, подібні до неї, відрізняються ще до прийняття першого наркотику і щó наркотичні речовини роблять із нашими мізками. До залежності можуть вести стільки шляхів, скільки є узалежнених, проте є загальні принципи функціонування мозку, які лежать в основі нав’язливого споживання. "Я писала цю книжку з метою розповісти про ці принципи й таким чином пролити світло на біологічний глухий кут, який без кінця змушує вживати дедалі більше наркотичних речовин" - зазначає Джудіт Ґрізел.
Книжка “Завжди замало: про залежність, з досвіду та нейронауки” є викривальним поглядом на роль, яку наркотики відіграють у нашому житті, і пропонує нове важливе розуміння того, як ми можемо вирішити епідемію зловживань.
Книга Еліс Фейрінг «Натуральне вино для кожного» стане незамінним гідом у світі натурального вина. Що ж це таке? Натуральне вино практично не містить домішок, виготовляється за умов мінімального втручання із винограду, вирощеного в органічний та біодинамічний спосіб. Простіше кажучи, це щонайсправжнісіньке вино, за яким завжди видніє постать винороба і яке найлегше знайти саме на локальних виноробнях – або ж у магазинах і ресторанах, котрі підтримують рух за натуральне вино, котрий за останні десять років набув надзвичайно широкого розмаху. Закохатись у такий продукт надзвичайно просто. Цей ілюстрований путівник від знаної американської винознавчині із надзвичайно чутливим носом допоможе розібратись у термінології та виробниках, дистриб’юторах і тонкощах дегустації. «Натуральне вино» дійсно стане відмінним подарунком для кожного – і не лише поціновувача, а й того, хто тільки готується зробити свій перший ковток. Будьте обережні, вороття не буде!
Ми його п'ємо. Ми його любимо. Але що ж насправді нам відомо про пиво? Воно з'явилося приблизно 7000 р. до н.е., стало однією з рушійних сил розвитку людства і, завдяки вибуху крафтової революції, досі відіграє провідну роль. В "Історії пива у коміксах", першому графічному романі, присвяченому улюбленому напою, автори Джонатан Геннессі, Майк Сміт і художник Аарон МакКоннелл розкажуть вам усе від самого початку та познайомлять із головними героями, подіями й - так-так! - пивом, що визначало і багато в чому творило історію людства. Тут немає занудних історичних текстів - є лише майстерні ілюстрації МакКоннелла, що не обмежені одним стилем, а переходять від детальних імітацій зображень певної епохи до мультяшних діаграм та історичних карикатур, і також гідні цього оформлення місткі репліки Геннессі та Сміта на кожній сторінці. Ця приємна комбінація візуального й інформативного матеріалу однаково потішить як поціновувачів пива, так і любителів коміксів.
Глибоке дослідження відомого письменника й критика, володаря багатьох нагород Вільяма Дерезевіца — попередження про те, як цифрова економіка загрожує життю й роботі митців — музикантів, письменників, художників. Тобто тих, на кому тримається наша духовність і наше суспільство.
Є дві версії того, як живеться в цифрову епоху творчим людям. Перша походить із Кремнієвої долини. Згідно з нею, заробляти творчістю ще ніколи не було так легко. Якщо в тебе є ноутбук — маєш студію звукозапису. Користуєшся айфоном — маєш кінокамеру.
Інша версія належить самим творчим людям. Так, вони погоджуються, опублікувати можна все. Але хто за це заплатить? І ні, не кожен може бути митцем.
То хто ж тут має рацію? Є люди, які справді заробляють сьогодні творчістю. Як їм це вдається? Вільям Дерезевіц, відомий літературний критик і знавець сучасної культури, готовий відповісти на ці питання. На основі інтерв’ю з творчими людьми з найрізноманітніших мистецьких напрямків «Смерть митця» доводить, що перед нашими очима відбувається епохальна трансформація. В епоху Ренесансу були майстри, в ХІХ столітті — богема, у ХХ — професіонали, а в цифрову еру з’являється нова парадигма і вона змінює всі наші усталені уявлення про природу мистецтва й роль митця в суспільстві.
Cамообман — штука шкідлива, якщо не сказати небезпечна. То чому ж тоді він всюдисущий? У «Корисних самонавіюваннях» Шанкар Ведантам і Білл Меслер обстоюють думку, що самообман може дуже непогано прислужитися нашому успіху й добробуту.
Брехня, маленька чи велика, підтримує наше щоденне спілкування з друзями, партнерами та колегами. Проаналізувавши її, можна зрозуміти, чому дехто живе довше за інших, чому в деяких пар тривалі й міцні стосунки, а дехто не може протриматися разом і року; чому одні народи вміють гуртуватися, а інші — ні. Також ви дізнаєтеся, навіщо ми вчимо дітей казати «будь ласка» і «спасибі», навіть якщо ситуація не вимагає від них бути ввічливими.
У книжці багато незвичайних історій, розповідей про наукові дослідження й численні експерименти з несподіваними результатами.
Це посібник зі свідомого ставлення до життя і покращення здоров’я. У ньому містяться рекомендації щодо раціону, внормування маси тіла і сну, фізичної активності та медичних обстежень. Всі тези та висновки базуються на сучасних наукових даних, медичних рекомендаціях та протоколах діагностики і лікування. Авторка легко і детально пояснює, як зважено і свідомо ставитися до власного здоров’я і способу життя, не впадати у крайнощі, не вірити в чарівні таблетки, магічне мислення і не вдаватися до суворих обмежень. А окрім цього, посібник написаний для і про сучасних українців і українок, з глибоким розумінням та емпатією до їхніх щоденних викликів. Книжка проілюстрована художницею Ольгою Дегтяровою.
Це також перша книжка з серії "Оптимістично про здоров’я", у наступній книжці буде йти мова про психічне здоров’я.
Тоталітаризм не зник за одну ніч, як і демократія не постала, наче за помахом чарівної палички, докорінно змінивши східноєвропейські суспільства. Майже сюрреалістичні артефакти минулого у щоденному побуті громадян колишніх союзних республік — від системи медичного страхування до національних пам’ятників, популярних кінострічок і культурних традицій, на тлі світової геополітичної турбулентності, укріплення націоналістичних настроїв і Брекзиту. Ця мозаїка соціополітичного репортажу занурює читача в досі виразно поляризовану європейську дійсність. Нова збірка есеїстики Славенки незмінно смілива, глибока та іронічна.
За тридцять років після Оксамитової революції Славенка Дракуліч, авторка книжок «Кафе “Європа”» та «Як ми пережили комунізм і навіть сміялися», повертається думками в посткомуністичний простір, щоб дослідити, що тут змінилося, а що лишилося незмінним. Мігрант із папугою у центрі Стокгольма, фото дівчинки на львівській вулиці, скульптура Александра Македонського в Скоп’є, меморіальна церемонія з нагоди п’ятдесятої річниці вторгнення радянських військ у Прагу — це лише кілька поглядів за завісу, на контрасти життя сучасної Центральної і Східної Європи.
Книга розвінчує міф про те, що звичайна людина не може розпізнати брехню в ЗМІ та соціальних мережах. Може, проте для цього потрібно дотримуватися інформаційної гігієни. Простих правил, які здатен освоїти кожен і незалежно від віку.
Бестселер New York Times
Колишній посол США в Росії, науковець Майкл МакФол аналізує відносини між двома країнами — Росією та США — у їхньому тридцятирічному розвитку. Ще у 1980-х автор уперше відвідав Росію й щиро полюбив радянських громадян за їхнє прагнення демократичних змін. Пізніше МакФол став першою особою при президентові Обамі, яка просувала політику Перезавантаження в американо-російських відносинах, а потім — і послом у Росії. Однак, попри неймовірні докладені зусилля, усі сподівання на покращення взаємин між двома державами-антиподами не справдилися. Що сталося? Чому Росія, демонструючи позірну прихильність до демократичних цінностей, почала згортання свободи слова, вторглася в Україну, дозволила собі втручання у вибори президента США? Чому Сполучені Штати Америки так і не змогли втілити стратегію Перезавантаження в життя попри її палку підтримку серед самих росіян? Де й коли дипломатія в колись холодних відносинах стала такою нестерпно гарячою?
У книжці «Від Холодної війни до Гарячого миру» Майкл МакФол подає детальну історію розвитку й занепаду американо-російських відносин і розглядає причини, які могли призвести до такого невтішного результату.
Чим насправді є людська одержимість красою? Чому нас непереборно ваблять певні наборів фізичних рис та ознак? Що змушує людей зазирати у дзеркало, вибілювати шкіру чи засмагати, цікавитись модними трендами? Доктор психології, дослідниця і викладачка Гарвардської школи медицини, практикуюча психологиня Ненсі Еткофф, стверджує, що це не є виявами зіпсутості, матеріалізму, бездуховності, марнославства чи поверхневості. Спираючись на десятки наукових праць та результати сотень авторитетних досліджень на перетині соціальної психології, соціометрії, біології та фізіології, авторка пояснює чіткі взаємозв’язки між тим, що люди універсально вважають красивим, та еволюційними потребами нашого виду.
Простежуючи відмінності сприйняття вроди, моди та сексуальності в різних країнах, культурах, епохах, суспільних прошарках, вона відзначає, як на вподобання впливають вік, стать, орієнтація і суспільні норми і пояснює причини цих відмінностей. Ненсі Еткофф розглядає практично кожен елемент людської зовнішності та детально пояснює, що ми незмінно намагаємося розгледіти та підкреслити в собі самих, і що бачать наші потенційні сексуальні партнери, суспільство та навіть роботодавці.
Москва почалася для британського журналіста Пітера Померанцева, народженого в Києві сина дисидента-вигнанця, 2001 року, коли він приїжджав у переповнене життям, можливостями, грошима місто — працювати в західних аналітичних центрах, проєктах ЄС, асистентом на зйомках документальних фільмів. Проте сюжет цієї книжки починається лише 2006 року, коли Померанцев стає продюсером документальних фільмів і реаліті-шоу на телеканалі ТНТ. Він знайомиться зі світом, який у своїх засадах відрізняється від знайомих йому світів: британського європейського, російського дисидентського. Це світ всемогутнього російського телебачення, грубих грошей та великої влади. І поруч із цією Росією нафтових капіталів, декадентських вечірок, захмарно дорогих творів мистецтва постає Росія переповнених слідчих ізоляторів, бандитів, спецслужб, безправ’я. Так Померанцев відкриває сам спосіб мислення цієї «нової Росії» — глибоке розщеплення особистості, множинність, розшарування і порожнечу між ними. Розповідь не завершується у Москві: по поверненні до Лондона Померанцев спостерігає, як «нова Росія» крокує Заходом, скуповуючи нерухомість, а її мислення універсалізується.
Книжка «Нічого правдивого й усе можливо» зробила внесок у зміну способу, в який у світі доти дискутували про Росію, особливо на тлі подій 2014 року, коли книжка вперше побачила світ. А 2016 року Пітер Померанцев отримав за неї нагороду Королівського літературного товариства — Премію Онтадчі.
Ця книжка про величезну індустрію маніпулювання нашими думками, рішеннями, бажаннями, про нові та старі інструменти залякування і брехні, які використовують політики і наркомафія, релігійні фанатики і популісти, і що можна їм протиставити.
Ця книжка про інформаційні війни, ботів і погоничів ботів, про тролів і хакерів, про фейкові новини і втрату прозорої політичної дискусії. А ще – про ХХ століття, про його інтелектуальний спадок, про Холодну війну і КҐБ, про втрачену ілюзію, що більше інформації означатиме більше свободи та глибші дискусії, про пошук надії. Це також сімейна історія, й історія дисидентства, яка, здавалося, закінчиться у ХХ столітті, але триває.
Ця книга — про прапори. Щоправда, прапори — це лише привід, щоб зануритися в найцікавіші історії з усіх куточків світу.
Більшість прапорів — це доволі невигадливі рисунки. Та якщо ви знаєте, чому та чи інша держава обрала певний дизайн прапора, найімовірніше, ви маєте загальне уявлення про історію, географію та культуру цієї країни.
Приміром, зірка на прапорі Демократичної Республіки Конґо нагадує нам про те, що Артур Конан Дойл назвав найбільшим злочином проти людства. Орел на прапорі Мексики — про те, як ацтеки принесли в жертву богам доньку вождя сусіднього племені. Зірки на прапорі Тувалу — про дивовижний казус у назві країни.
Ця книжка – посібник від маніпулятора-практика про те, як протистояти зараженню інформаційними вірусами. Ці віруси інфікують нас щодня. Вони — провідники для тисяч шкідливих тверджень. Вони вбивають свідомість і перетворюють своїх жертв на слухняне стадо. Вони полюють не тільки на нас, а й на наступні покоління. Прочитавши її ви дізнаєтеся, що таке інформаційні віруси, і навчитеся їх розпізнавати; зрозумієте, як захистити себе, дітей і близьких від Індустрії вірусмейкерства; познайомитеся з роботою Індустрії, яка створює інформаційні віруси.
Коли розпочинати розмовляти з дітьми про гроші? Як краще давати кишенькові гроші? Як пояснити, що таке сімейний бюджет? Скільки і куди потрібно відкладати для якісної освіти? Як виховати свою дитину фінансово успішною?
У цій книжці зібрано головне з досвіду провідних західних фахівців, а також із десятків статей щодо фінансової грамотності. Автор наводить адаптовані ігрові вправи та історії, якими можуть скористатися українські батьки.
«Малюк та Бюджет» – це огляд семінарів, курсів, книжок, мультиків, фільмів, історій на тему дитячих фінансів і підприємництва. Це розмови з українськими батьками різного достатку, яких об’єднав позитивний досвід у навчанні власних дітей і готовність його оприлюднити.
Якщо батьки володітимуть цією інформацією, то діти навчаться розумно управляти своїм грошима протягом усього життя.
Слово Асентія походить від латинського слова Ascensio — сходження. Кожна людина, без жодного винятку, десь глибоко в душі, у думках, свідомості, таїть у собі фантазію чи навіть мрію про себе самого. Про те, яким він чи вона можуть бути, щасливі, успішні, гармонійні, дуже близькі до розуміння власного ідеалу. Таке уявлення про себе має кожна людини на землі. Часто це уявлення дуже відрізняється від реальності, у якій ми стаємо не тими, ким хотіли би бути. О так, світ зовсім не простий… Але відповідь на головне питання життя, наведена в книзі «Сходження», у вченні під назвою «Асентія», здатна все змінити для кожної людини. І головне, допомогти людині здійснити сходження до бажаної вершини та бажаного результату, на його власних умовах. Кожен із нас до цього прагне. З Асентією тепер це можливо.
Іноді наше життя дає збій: раптова хвороба, смерть близького, розлучення, втрата роботи – усе це може вибити нас зі звичної колії. Кетрін Мей пережила власний період «зими»: її чоловік захворів, син перестав відвідувати школу, а проблеми зі здоров’ям змусили покинути роботу. Це прониклива історія, що пропонує нам способи, як піклуватися про себе та відновлюватися під час зимівлі. Ба більше, спорадичні суворі зимівлі приносять користь. Нам треба перестати сприймати ці періоди свого життя як щось безглузде, нервовий зрив, недостатню силу волі. Не намагатися ігнорувати чи відкидати їх. Вони реальні і чогось у нас просять. Нам слід навчитися запрошувати зиму. Нехай ми зимуємо не з власного вибору, але можемо обирати, як це робити.
Відкрийте для себе таємницю того, як Ізраїль, крихітна країна з найбільшою у світі кількістю стартапів на душу населення, виховує покоління підприємців, що завойовують світові ринки й приносять істотні зміни. Ізраїль посідає третє місце у рейтингу інновацій Всесвітнього економічного форуму і залучає більше венчурного капіталу на душу населення, ніж будь-яка інша країна планети. Які чинники зумовили ці чудові досягнення, які секрети ізраїльських підприємців у галузі технологій можуть перейняти підприємці інших країн?
Інсайдерка у цій галузі, Інбал Аріелі не погоджується з поширеною думкою, що видатні економічні досягнення Ізраїлю є наслідком технологічного розвитку його армії. Більшою мірою Аріелі віддає належне вихованню ізраїльтян в культурі, яка підтримує творче мислення та ризик, в культурі, яка заохочує та винагороджує хуцпу, яка спонукає застосовувати революційні підходи до змін та інновацій. І саме в цьому полягає секрет економічного успіху країни. Розкриваючи унікальні способи, якими ізраїльтяни виховують молодь, дають їй освіту та прищеплюють національну культуру, книга «Хуцпа» пропонує неоціненну інформацію та перевірені стратегії успіху для підприємців-початківців, батьків, які виховують дітей, керівників бізнесу, провідників інновацій та політиків.
