Маєте питання? Пишіть на електронну пошту.
Видавництво «Дім химер» – засноване вінницьким подружжям восени 2018 року. Назва зобов’язує, тож книжково-видавнича ніша теж «химерна» — це увесь той пласт «темної» літератури (бажано з наліпкою 16+), що його наразі складають містично-психологічні трилери, горор, детективний нуар, соціальна фантастика, неоготика, темне фентезі, стім-панк, романи й оповідання на основі історичних містифікацій, екзистенційний (пост)апокаліпсис, футуристична (анти)утопія тощо.
Після зникнення своєї подруги Марти Фауст знаходить у її помешканні щоденник снів. Марта писала, що уві сні потрапляє в одні й ті самі місця, де дівчину переслідують димні пси. Останній запис — про жахіття, що прийшло зі снів та оселилося в її будинку.
Фауст накладає описані Мартою місця на мапу міста і знаходить точку перетину. Так він потрапляє у Край Снів — потойбіччя, де Неістоти сусідять із сутностями, залежними від колективної пам’яті людей, де втрачаються всі спогади, зостається лише найважливіше… Тут блукають загиблі друзі Фауста, і саме сюди потрапила Марта — от тільки хто вона насправді? Чи потребує дівчина, оточена Золотими Просторами й кордонними псами, його допомоги? Зрештою, кожен знаходить власні відповіді, або залишається тут назавжди.
Це лірика занурення у видиме/невидиме, коли світовідчування і світоспоглядання взаємодоповнюються, перехрещуються, перетікають з одного в інше, набувають багатовимірності. Тут зібрані поезії про землю і всесвіт, тишу і згуки, вічне і тлінне, загусле і зболене, стале і скороминуще, відсторонене і кордоцентричне.
Сімнадцять моторошних оповідань, ретельно відібраних у рамках літературного конкурсу інтернет-журналу «Стос». Сімнадцять сучасних українських авторів горору, кожен з яких по-своєму цікавий і неповторний на тлі інших. І Едґар По у вишиванці на обкладинці — як темний гуру наших молодих письменників, що ступили на шлях нової готичної прози, детективного нуару, містики та жахів. А на останніх сторінках — атмосферний прикінцевий бонус — оповідання організаторки конкурсу й редакторки видання Аліси Гаврильченко «Заплановане вбивство: як усе починалося». Тож розгорніть цю книгу, нехай усе розпочнеться.
Тіна Гальянова — майстер оригінальних сюжетів. У той час, як більшість сучасних авторів воліє подавати власну інтерпретацію класичних або й новомодних голлівудських історій, її творчі задуми приємно дивують новизною та унікальністю. Ніби направду письменниця черпає ідеї для книжок із таємничого паралельного виміру, про котрий розповіла у своєму дебютному романі «Ходіння Туди і Назад». І збірка короткої прози «Химеросховище» вражає колекцією неймовірних, але захопливих та досі не бачених історій-химер, що творять собою цілісний і незабутній художній світ. Здається, ще ніхто в нашій літературі не робив подібного.
У кожній казці є доля правди. Та чи ця правда завжди є такою хорошою. У дохристиянські часи світ наших предків будувався на обрядах ініціації, віруваннях та інших моторошних речах, про які ми не можемо навіть уявити зараз в повній мірі. Народні казки - це відгомін реальних подій.
У цій книзі ви дізнаєтесь історію двох дівчат та трьох хлопців, які вирішити поїхати за місто на відпочинок. Та несподівано весела пригода міняє свої барви, коли на роздоріжжі вони опиняються біля поломаної машини. Подорожуючі вирушають до старого хутора аби знайти хоч когось, хто б міг їм допомогти.
Давайте повернемось у той давній світ, про який ми мало що пам'ятаємо. Адже казка буває і страшною.
В одній з квартир сірої "хрущовки" живе, здавалося б, звичайна сім'я. Проте за зачиненими дверима того дому відбуваються тривожні події, що їх байдужі сусіди воліють не помічати. Жінка, котра потерпає від домашнього насилля; хлопець-підліток, який шукає розуміння й підтримку на вулиці; самотня дев'ятирічна дівчинка, що вчиться жити з "демонами" своїх батьків...
"Усі їхні демони" - вибуховий соціальний трилер про дітей, позбавлених дитинства, алкоголізм, байдужість... та криваві вбивства у маленькому містечку.
Лора — найщасливіша дівчина на світі. Щодня вона відчуває запах океану на тропічних островах, проходжається червоною доріжкою у товаристві голлівудських акторів, вбрана в дизайнерську сукню з діамантами… Дарма, що це лише ілюзії, витворені її неймовірною уявою, насправді ж діаманти — звичайні камінці, які вона назбирала біля Дніпра, сукня — шматок старої штори, а красень-коханий — вигаданий після перегляду фільму з Бредлі Купером. Адже в реальному житті Лора живе самотою в пошарпаній однокімнатці, працює у фаст-фуді та щомісяця робить паперові літачки з несплачених рахунків за комунальні послуги й запускає їх зі свого вікна на вулицю… Що ж станеться, якщо дівчину раптом «вилікують» від ілюзій, і вона опиниться сам-на-сам зі своїм справжнім життям?
Недалеке майбутнє. В українській столиці стався теракт. Довкола панують хаос та анархія, на тлі яких люди шукають утілення власної справедливості. Відтак героїв поглинає вир трагічного перетину приватних історій, де перед кожним постає ряд важливих питань. Чи існує межа між тероризмом і благими намірами? Чи здатні ми гуманно ставитися одне до одного та світу? Чи легко бути Богом? Розвиток подій уподібнюється до макабричних танців, а діалоги головних героїв стають символічними розмовами вищих сил, що призводить до неочікуваного й вибухового фіналу.
Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі…
На хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка. Бабі ж вочевидь потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння…
Щось незбагненне пов’язує обох Марій — молоду й стару, столичну й хутірську… Перший «відьомський» роман «Дому Химер» — історія, що змусить вас повірити.
«Пломінь» – проєкт горор-фентезі, що зберіг затишну атмосферу жанру, однак цілком його переосмислює. Критичний реалізм середньовічної війни в обрамленні романтизму епохи Відродження, де епічні декорації контрастують зі специфічним гумором. Усесвіт «Пломеню» немов уособлює збірний образ знаних читачами фентезі-світів, однак до болю нагадує нашу дійсність з інтригами політиків, змовами сектантів, кіднепінгом та наркотрафіком. Тут заховано чимало алюзій та відсилок, які обов'язково захоплять поціновувачів жанру, – адже саме крізь його призму в романі розкриваються етичні й світоглядні питання. Тому це вже дещо більше, ніж просто книга. Це абсолютно нова франшиза, окремий усесвіт. І кожен мрійник мандрує туди за чимось дуже химерним та особистим.
До вашої уваги химерний Non-Fiction — трікстерський довідник під назвою «Книга вигаданих неістот», перше видання серії «Химерний Non-Fiction». Це дослідження дивовижних створінь, що мали би мешкати у небезпечному Краю Снів, але мешкають всюди. Це те, що заводить у найглибші сни, стрічає серед яскравого опівдня, дивиться в спину та чаїться за кутиками очей.
Що приховує тихий шелест золотої трави та чому сам лише погляд на неї викликає нестримну жагу повернутись додому і розчинитись? Як урятуватися від заперечника, здатного розчинити будь-яку сутність однією думкою? Скільки обличь має Хассара? Як відрізнити будинок зі свідомістю від духу місця? Відповіді на ці питання дає «Книга вигаданих неістот» — ілюстрований довідник з міфопросторів, підсвідомо знайомих кожному з нас.
Рік 1852. Перемога у нещодавній війні між Північним Альянсом і Двоморським Союзом коштувала Сірому Ордену багатьох життів.
У Червоній та Чорній радах готуються до виборів гетьмана, з-за кордону долинають тривожні чутки, а православна церква відкрито виступає проти сіроманців, чиї знекровлені ряди тануть разом із їхньою славою. Попри занепад лицарі Сірого Ордену стоять на варті…
«Здавалося б, що може перевершити «Аркан вовків», який надзвичайно прийшовся до смаку навіть тим, хто апріорі ніколи не цікавився жанром темного фентезі? Але ж ні! — «Тенетами війни» автор укотре приємно дивує, пропонуючи своєму вимогливому читачеві ще більш драйвове, масштабне й захопливе продовження історії про козаків-характерників. Поза сумнівом, Павло Дерев'янко зумів піднести цю, на перший погляд, зужиту і вичерпану тему на цілком новий рівень, що, власне, й належить робити доброму письменнику з узвичаєними літературними канонами» (Вікторія Гранецька, письменниця, головна редакторка видавництва «Дім Химер»)
