Видавничий Дім «Комора» існує з 2013 року.
Девіз видавництва ─ «тільки те, що залишиться» ─ відображає політику й бізнес-стратегію, яку воно принесло на український книжковий ринок: випуск високоякісних книжок, призначених для домашніх бібліотек і більш ніж одного покоління читачів.
Написана в останній рік існування СРСР і вперше видана 1992 року, книга Оксани Забужко «Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період» поклала початок постколоніальному переосмисленню національної спадщини в гуманітарній думці незалежної України. Це перша праця, у якій філософія національної ідеї розглядається як самостійна інтелектуальна течія, що сягає далеко за межі політології — до питань про сутність і сенс національного буття. На широкому історико-культурному матеріалі, авторка досліджує місце цієї течії в європейській — і, спеціально, українській — свідомості новітнього часу (ХІХ — поч. ХХ ст.), окремо зупиняючись на постаті «Мойсея модерної України» — І. Франка.
Якими чоловіки бачать себе і якими їх бачать інші, чого від них сподіваються і вимагають, за що засуджують і карають, як це позначається на можливостях самореалізації в суспільстві та загальній якості життя, як історично розвивалися уявлення про маскулінність і чому нині можемо говорити про кризу маскулінності — Тамара Марценюк пропонує відповіді на ці та багато інших запитань, спираючись на широку джерельну основу та власну дослідницьку роботу. Попри строгу систему викладу та численні посилання — як на академічні праці, так і на приклади з масової культури, зокрема список фільмів, рекомендованих до перегляду, — це не підручник, а радше захопливий довідник, що допоможе зорієнтуватися тим, для кого ця тема нова, і впорядкувати свої знання читачам і читачкам, які цікавляться питаннями гендеру.
У цьому томі зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. «Жіночі», «чоловічі» й «колективні», всі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл.
«Звичка писати» – це книжка-зошит для роботи зі словом, натхненням та собою. Нею можна скористатися, щоби краще пізнати себе як інструмент письма. Зрозуміти саме свої цілі, мотивації, страхи, бажання, потреби й можливості та з’ясувати для себе, чого і навіщо ви хочете від слів, історій, образів. А можна просто помалювати чортиків і трішки розважитися.
Вправи та рекомендації звірені з найкращими програмами навчання письму в світі та перевірені на понад двох тисячах живих людей, які були учасниками курсів, інтенсивів та воркшопів Катерини Бабкіної і які потім видавали свої книги, створювали успішні блоги чи перемагали в літературних конкурсах. Тож не зволікайте – швидше сідайте за книжку-зошит і не ігноруйте вправ. Вони захоплюють!
Класиків варто перечитувати хоча би для того, щоб злоба дня не закривала перспективу й не позбавляла рятівного вміння розрізняти велике й дрібне, важливе й зникоме. Оповідання та повісті, упорядковані Вірою Агеєвою, доводять, що Марко Вовчок цілком заслуговує звання «зачинательки вітчизняної психологічної прози». Глибина та витонченість аналізу душевних станів її персонажів приваблює та вражає й сьогодні. Так само, як і вміння іронічно деконструювати пафосну романтичну стилістику і риторику піднесеного й пишновеличного. Зважаючи на те, що авторка часто звертається до мотиву сваволі й залежності, насильства, яке виявляється на мікрорівнях, у стосунках між найближчими людьми, її прозу можна назвати також своєрідною студією над самою природою зла, якого не можна уникнути в людських стосунках і досі.
Cкладні й глибоко драматичні стосунки Лесі Українки з християнством, котрі cтановлять ядро її зрілої творчості, ніколи ще не були предметом професійного богословського аналізу. Московська синодальна цензура забороняла твори письменниці «за безбожництво», радянська комуністична хвалила «за атеїзм» і водночас ті самі п’єси не допускала на сцену. Тож смисл тієї запеклої «релігійної війни», яку провадять герої Лесі Українки і вона сама з офіційною церквою, залишався для читача закритим. Аж до сьогодні, коли Предстоятель УГКЦ Святослав Шевчук і письменниця Оксана Забужко зустрілись, щоб обмінятися думками про твори Лесі Українки на сюжети з євангельської та ранньохристиянської історії. Пропоноване видання містить записи чотирьох таких розмов, а також аналізовані тексти Лесі Українки в авторській редакції.
Здається, що звичний устрій життя старого польського професора от-от зійде на пси… 1938 рік, Європа живе у тривожному передчутті неминучої війни, а аристократичні мрії та високі прагнення Томаша Мєрошевського не надто корелюються з суворою реальністю. Професор пробує втекти від усього, що повільно руйнує його життя: разом із хворим сином, гувернанткою та домашнім вчителем вирушає у Богом забутий готель на хорватському порубіжжі, сподіваючись, що це вирішить усі його проблеми.