«В одну річку двічі» — новий есей фінської письменниці Софі Оксанен, у якому вона досліджує мізогінію як державну політику Росії. Це історія про війну і жінок, про те, як Росія змушує жінок мовчати, використовуючи зґвалтування як зброю. Про байдужість і мовчання, які продовжують традицію безкарності Росії. Про те, чому важливо говорити про воєнні злочини.
У своїх загарбницьких війнах Росія завжди використовувала одні й ті самі методи: депортація, русифікація, пропаганда, терор цивільного населення, знищення культури. Росія ніколи не просила вибачення і не була покарана за свої злочини. Геракліт помилявся: в одну річку можна ввійти двічі. І лише засудження зла спроможне його зупинити.
