The storytelling method is the study of language with the help of short stories. Stories help to practice grammar and vocabulary, promote imagination, speaking, listening, and writing. This technique is perfect for different age groups, children, as well as teenagers, and adults.

The book contains stories by Jack London, S. Weir Mitchell, Arthur Conan Doyle, Saki, Lucretia P. Hale, Ernest Thompson Seton for high school students.

Сторітелінг — це вивчення мови за допомогою історій. Розповіді допомагають відпрацьовувати граматику та словниковий запас, сприяють розвитку уяви, говоріння, слухання, письма. Цей прийом ідеально підходить для різних вікових груп, дітей, а також підлітків та дорослих.

Книга містить новели Джека Лондона, Сайласа Вейр Мітчелла, Артура Конан Дойла, Сакі, Лукреції Хейл, Ернеста Томпсон Сетона для старшого шкільного віку (8—11 класи).

Українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації – а на тутешніх сапієнсів дивиться поглядом дещо наївного стороннього. Втім, поступово виявляється: все може бути складніше. І це не фантастика. Це, як з іншого приводу скаже одна з героїнь, «радше трагікомедія».

До збірки «Вибране» увійшли твори письменників Миколи Зерова (1890–1937) і Євгена Плужника (1898–1936).

Микола Зеров — визнаний лідер групи неокласиків, які встанови ли нові стандарти літературної майстерності, модернізували поетичну мову, означили європеїстську традицію в українському письменстві. Євген Плужник — винятковий і неповторний поет-імпресіоніст і прозаїк. Його твори сповнені ідеєю гуманізму, а своїми особистими ви тонченими враженнями та спостереженнями за мінливими людськими відчуттями і переживаннями він прагнув поділитися з читачем і вплинути на його світогляд.

Роман «Боже[Я]вільна» – подорожній щоденник українки, яка шукає своє місце у світі. Ці пошуки ведуть її світами: від німецького гуртожитку до тайського острова, від китайського селища до американського мегаполіса, від данської столиці – до японського храму. Кожна подорож дає їй мудрих наставників і відкриває секрети щастя. Це твір про внутрішню свободу, про ненаситну жагу жити та мистецтво бути щасливим.

Мігель де Сервантес Сааведра (1547—1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства.

Бідний сільський гідальго, Алонсо Кіхано, начитавшись романів про благородних лицарів, мандрує разом з вірним Санчо Пансою. Відтепер він — Дон Кіхот з Ламанчі, Лицар Сумного Образу. Скотарку із сусіднього села він уявляє прекрасною дамою Дульсінеєю Тобоською, заради якої готовий на подвиги. Заїжджий двір Дон Кіхот вважає феодальним замком, мідницю цирульника — золотим шоломом. Але всі його героїчні вчинки закінчуються тяжкою й водночасно смішною історією...

"Нічого осудного" Дарії Лозовик — це дві надзвичайно сильні психодрами.  У центрі повістей — жінки з їхніми слабкостями. Авторка проникає в душу жінок, які божеволіють (у прямому значенні слова) від кохання до чоловіків і здатні на все в пориві ревнощів чи пристрасті. Це повіті про життя і смерть, про кохання до ненависті та ненависть від кохання. Такі відверті речі можна знати хіба що про себе і про героїнь Дарії Лозовик.

Мігель де Сервантес Сааведра (1547—1616) прожив життя, повне пригод і драматичних подій. Він воював, був поранений, провів 5 років у полоні, сидів у в’язниці, бувши несправедливо засуджений. Писав п’єси, оповідання та повісті, а зажив слави романом «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який 2002 року був визнаний Нобелівським інститутом найкращим літературним твором в історії людства. Усі спроби навести на розум Дон Кіхота та змусити його відмовитися від лицарських подвигів виявилися безрезультатними. Він знову вирушає в подорож і в дорозі зустрічає дука і дукиню, які вже чули про Лицаря Сумного Образу та його зброєносця. Дук запрошує Дон Кіхота й Санчо у свій замок, де з героями трапляється безліч пригод: Дон Кіхот «звільняє від чар» бородату дуенью, а Санчо Пансу призначають губернатором острова.

Все змішалося в житті Тіни. На роботі конфлікт із керівником загрожує перерости в її звільнення. Рідний чоловік, і без того не надто хороший, проводить додому коханку. До усіх незгод Тіна ледве не потонула! Але хто знає — може, саме нещасний випадок допоможе повернути в її життя любов і удачу?

Ніжна душею бунтарка, яка жила на зламі епох, країн і світів. Майстерна мисткиня, яка словами малювала чарівні пейзажі й влучні психологічні портрети. Це Ольга Кобилянська — письменниця, яка підписувала твори власним ім’ям за часів, коли її колеги ховалися за псевдонімами.

Якщо вам хочеться зупинитися й відпочити душею чи набратися сил для руху вперед — саме її твори надихнуть вас. Драматична історія «В неділю рано зілля копала» покаже нові грані кохання. А героїні повістей «Царівна» й «Людина» — живі, рішучі, волелюбні — поділяться з вами світлом своїх душ і допоможуть розгорнути крила, щоб летіти до мрії.

У романі-хроніці «Люборацькі» український письменник Анатолій Свидницький (1834–1871) показав руйнування патріархальних традицій в середовищі духовенства України у 40–60-х роках XIX століття, розкрив разючу несумісність природних нахилів дитини і тодішньої системи навчання, покликаної муштрою витравлювати в дітей будь-яке почуття самоповаги та громадської ініціативи.

Про «Арканум»  розповідає автор:

 «В дрімучу епоху Брежнєва я пішов у внутрішню еміграцію. Я писав свої твори, зашифровуючи їх за переклади з арканумської. Я вигадав країну Арканум, вигадав авторів, які там начебто жили й творили.

А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.

Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.

Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.

Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.

В Арканумі я чувся безпечно».

Співавтор сценарію однойменного серіалу — Люко Дашвар!

Роман переїздить до свого рідного міста, де влаштовується лікарем-акушером до обласної лікарні. Пацієнтки обожнюють співчутливого й турботливого лікаря, а колеги заздрять надзвичайному професіоналізму. Роман має таємницю. Колись він припустився фатальної помилки, яка перекреслила все його колишнє життя, стосунки та роботу в столичній клініці. Тепер тут, у цьому невеличкому містечку, він намагається почати все спочатку. Домагаючи пацієнткам, стаючи для них порятунком і підтримкою в час безнадії. Та чи вдасться самому Роману віднайти втрачену надію? Віднайти, щоб подарувати її іншим...

• Літературна премія Європейського союзу (2019 року)  

27-річна Марта із покоління солом’яних сиріт — понуре дитинство у маленькому містечку, мама, яка покинула сім’ю заради заробітків в Італії. Але це лише стало поштовхом до того, щоб зробити успішну кар’єру ейчара в айті-галузі. Марта щиро насолоджується комфортом та добробутом, який створює для себе і для свого бойфренда Макса, і намагається триматися осторонь політичних новин. Аж ось в один момент її затишний світ перевертається догори ногами. Макс бере повістку в армію. Марта намагається відповідати суспільним очікуванням і прийняти такий крок, але внутрішній конфлікт і образа за те, що він не залишився з нею, не дають їй спокою. Їй здається, що це дуже хибний спосіб довести свою маскулінність, і це відчуття загострюється із наростанням сексуальної фрустрації. Гострий внутрішній конфлікт, який намагається подолати головна героїня, спровокований переоцінкою цінностей і тілесністю, яку не завжди вдається приборкати. Як вона долає депресію? Які рішення приймає? І головне: куди її приводить намагання втечі?

Трапляється, що якоїсь миті ми можемо не впізнати коханої людини, відчути, що її індивідуальність наче стирається. Як із цим жити і як цьому зарадити? Намагаючись не втратити власної ідентичності й водночас зберегти почуття і стосунки, головні герої твору — Шанталь і Жан-Марк — чимраз дужче заплутуються і вчиняють помилку за помилкою. Схоже, колапс уже не відвернути...

З неймовірною майстерністю, переплітаючи реальне й ірреальне, дійсність із підступними фантазіями, у властивому для себе іронічному стилі культовий письменник Мілан Кундера звертається до теми любові, страху старіння і смерті, самотності й індивідуальності, запрошуючи читачів у захопливу мандрівку лабіринтами тексту.

В центрі уваги авторки – її складний внутрішній світ, який вона намагається вберегти від втручання різноманітних залицяльників. Але зовні її підстерігає розбещений світ коханців і придурків, світ збоченців, інфантильних істот і дивацьких персонажів з сайту зна­йомств, які вимагають до себе уваги і любові. Увесь цей строкатий паноптикум описаний із гумором та іронією. Доволі сміливе письмо Марти Брижак підкуповує своєю відвертістю в описах еротичних сцен. В пошуках людини, якій направду можна довірити свою душу, їй доводиться пережити безліч розчарувань. Але вона не втрачає віри. Це пристрасна і яскрава сповідь.

Урсула Тодд заходить до мюнхенського кафе в листопаді 1930 року, замовляє гарячий шоколад і стріляє в серце чоловіку, який ще не встиг стати фюрером. Хоча насправді все починається не так: Урсула Тодд народжується 11 лютого 1910 року й одразу помирає. Народжується 11 лютого 1910 року й у дитячому віці тоне в морі. Народжується 11 лютого 1910 року й гине під час бомбардування Лондона. Народжується 11 лютого 1910 року, виходить заміж за німця, чаює з Гітлером, гине в поруйнованому Берліні. Народжується 11 лютого 1910 року і...

Головна героїня роману, Рубі Леннокс, починає опис життя від моменту зачаття. Та з ходом сюжету виявляється, що розповідь про будь-кого з нас треба починати значно раніше: особиста історія нерозривно переплітається з великими подіями доби, міста створюються з нашарувань усіх епох, у які вони існували, а будь-яка сім’я принаймні наполовину складається з родинних скелетів у шафі. Ця злегка сюрреалістична історія, де від трагедії до водевілю один крок, а римські легіонери сусідують з йоркширськими фермерами ХІХ століття та пілотами часів Другої світової війни, запрошує читачів до археологічних розкопок у родинній та історичній пам’яті.

У новелах О. Генрі дуже важливим є елемент театральності, що, безсумнівно, пов’язаний з фаталізмом самого автора, вірою у Випадок або Долю. Звільняючи своїх героїв від «глобальних» роздумів і рішень, О.Генрі ніколи не відвертає їх від моральних орієнтирів: у його маленькому світі діють тверді закони етики, людяності — навіть у тих персонажів, чиї дії не завжди погоджуються із законами.

Читач мимоволі співчуває героям — сміливцям з аван­тюрних історій про Дикий Захід, шахраям-романтикам, «маленьким американцям», які шукають свою мрію на вулицях мегаполіса.

Двоє молодих українців зустрічаються у Варшаві 1929 року. Один із них — Білл Титла, син українських емігрантів з США. Другий — Ніл Хасевич, студент Варшавської академії мистецтв, який у юності втратив ногу і пересувається на протезі. Згодом перший стає головним мультиплікатором Диснея, а другий – головним художником УПА.

Історія ґрунтується на реальних подіях.

Серед письменників та інтелектуалів минулого сторіччя, творчість яких викликала великий інтерес серед інтелігенції Заходу й чинила на неї значний вплив, одне з чільних місць належить французькому письменнику, лауреату Нобелівської премії Альбе­ру Камю (1913—1960). Вагомість його внеску в літературу і духовну культуру ХХ сторіччя важко переоцінити. Цікавість сучасного читача до творів Камю аж ніяк не зменшилась. Тож можна з певністю сказати, що творчість цього письменника витримала найсуворішу і найсправедливішу перевірку — перевірку часом.

 «Чужий» (1942) — дебютна повість Альбера Камю, яку вважають творчим маніфестом письменника, його проповіддю абсолютної свободи. Людське існування представлено в ній як ланцюжок випадковостей, що практично не залежать від волі людини, яка пристосовується як може до пропонованих умов. Провина головного героя повісті Мерсо у тому, що він не грає за нав’язаними йому правилами, відмовляючись брехати собі та іншим, навіть якщо це шкодить його власній вигоді. Це й перетворює його на чужинця, неприйнятного для суспільства.

This story of Lewis Carroll (1832—1898) is loved both by children and adults. It is about a little girl Alice, who fell into a rabbit hole and discovered a completely different world — incredible, wonderful and full of all sorts of dangers. Since then, Alice's immortal adventures have begun.

Цю історію Льюїса Керролла (1832—1898) полюбили і діти, і дорослі. Вона про маленьку дівчинку Алісу, яка провалилася у кролячу нору і відкрила зовсім інший світ — неймовірний, чудовий і повний усіляких небезпек.  Відтоді почалися безсмертні пригоди Аліси.

Рівень складності - Advanced

Жозе Сарамаґо (1922—2010) — португальський письменник, якого вважають одним з найвпливовіших літераторів сучасності, лауреат Нобелівської премії 1998 року. Його твори перекладено 30 мовами світу, а їхній загальний наклад сягає двох мільйонів примірників. Одним із «секретів успіху» Сарамаґо є його унікальний стиль письма (з особливим синтаксисом і пунктуацією) — текст, повний магії, фантастики, реальності, філософської глибини, де слова набувають нових, несподіваних значень. Через провокативність і альтернативні погляди Сарамаґо навколо його книг неодноразово розгорялися політичні та церковні скандали.

«Сліпота» — це історія про те, як в одному безіменному мегаполісі люди раптом всі осліпли, крім однієї жінки, і до чого це призвело. Це алегорія про людське життя — безжально-іронічна, приголомшливо-страшна і до сліз прониклива. І все ж вона вселяє впевненість, що людина спроможна все подолати, і після прочитання цієї книги, за визнанням численних читачів, хочеться дивитися на світ широко відкритими очима і просто — жити. Тому що нічого важливішого за це й бути не може.

Вони йшли на Майдан, щоб проявити свою любов до Батьківщини, а знайшли ще одну любов - на все життя. Їхній роман розгортався на тлі Революції Гідності: вони творили історію своєї держави, а заодно й історію кохання одне до одного. Вони обоє були готові на самопожертву заради світлого майбутнього України і майбутнього їхньої пари.

Роман "Кохання ангела" є водночас історичним, адже описує подробиці подій в Україні 2013-2014 років, та любовним, бо розкриває глибину почуттів двох патріотів - столичної дівчини та хлопця з Донбасу. У книзі йдеться про кохання з першого погляду, і про, трагічність тих подій, і про зламані Радянським Союзом, а пізніше - Росією, долі тисяч українців протягом десятків років.

Джозеф Конрад (1857–1924, справжнє ім’я — Теодор Юзеф Конрад Корженьозський) народився в місті Бердичеві, колишньої Подільської губернії. Поляк за походженням, він отримав визнання як класик англійської літератури. Автор захопливих романів про морські пригоди.

Роман «Визволення» — найбільший і найкращий із романів Конрада, над яким він працював майже двадцять років. У ньому він розповідає про тяжке життя індонезійського народу, що веде жорстоку боротьбу з колонізаторами.

Далеко на сході між глибинами двох океанів загубилися великі й малі острови, населені вільними нечисленними малайськими племенами. Капітан Лінгард, один із небагатьох, хто відвідував ці місця, давно замислив дуже важливу справу. І хто б міг подумати, що йому на заваді стане беззахисна яхта, яка сіла на мілину в цих маловідомих місцях, а її господар вперто відмовляється від допомоги Лінгарда. На цій яхті капітан знайомиться з чарівною молодою жінкою… його чекають таємничі й небезпечні пригоди, любов і втрати.

У хрестоматії зібрані різножанрові твори понад 50  письменників української діаспори, призначені для дітей та юнацтва. Вони охоплюють найбільш важливі для формування особистості теми: патріотизму, збереження національної пам'яті та традицій, віра, набуття досвіду й знань, пізнання рідного краю й відкриття чужого, невідомого досі світу.

Видання призначене для учнів середніх шкіл, учителів, батьків, а також для всіх, хто цікавиться літературою української діаспори та вихованням молодого покоління засобами художнього слова.

Фрідріх Ніцше (1844—1900) — видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Саме в цей період Ніцше захопився філософією Шопенгауера і музикою Вагнера. Але бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях — він називав себе філософом неприємних істин. Зміни у світогляді сприяли тому, що він став сповідувати ірраціоналізм та «волю до влади». Вінцем його філософії стала «книга для усіх і ні для кого» — «Так говорив Заратустра» (1883—1885). А представлену в нашому виданні «Веселу науку» (1881—1882, друге видання — 1886—1887) Ніцше пізніше називав коментарем до ще не написаного «Заратустри».

Афористичність, що притаманна творам Ніцше, його неабиякий літературний хист зробили його творчість надбанням не тільки філософії, а й літератури. І саме це пояснює його популярність — творами Ніцше захоплювались і шанувальники художньої літератури.

Їх багато – ніби вихоплених із життя людських історій. Вартих повістей чи романів. А тут усе спресовано у значущих деталях, ситуаціях і вчинках. У новелістичній формі.

Герої живуть ніби під збільшувальним склом. Вони цілісні й мужні, іноді – незграбні, кумедні чи надто незрозумілі.

Прагнуть недосяжного й наражаються на рифи своєї наївності. Закохуються й мучаться через сумніви в собі й свою нерішучість. Бавляться в кохання чи викручують жили тим, хто їх кохає. Одружені й самотні, юні й биті життям – їх усіх об’єднує ота кундерівська «нестерпна легкість буття».

Діють за честю й обов’язком, враз ставши воїнами. Для них навіть куля собі в лоб – зрада товариша. Вони приречені вистояти і бути.

Ідуть за своїми чоловіками – волонтерити. Йдуть на лінію вогню, бо так каже сумління. Намагаються зберегти все українське за розмежувальною лінією, щоб було чим зустріти своїх хлопців, коли повернуться.

Не можуть виборсатися з пострадянщини, ніби їх обминув час. Ніби ховаються від часу. Багато доль і облич. І тільки здалеку вони невідомі. Надзвичайно проникливий погляд авторки новел допомагає розпізнати їх.

Фрідріх Ніцше (1844–1900) – видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект  і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях – він називав себе філософом неприємних істин.

В нашому виданні представлено дві роботи Ніцше: «Шопенгауер як вихователь» (1874) та «Сутінки ідолів» (1888). В першій з них Ніцше звертається до філософії Артура Шопенгауера, який був представником філософії волюнтаризму. Воля, в його розумінні, була тим космічним принципом, на якому базується Всесвіт. Захоплення метафізикою та етикою Шопенгауера мало неабиякий вплив на творчість самого Ніцше – його головний, хоч і не завершений, твір має назву «Воля до влади» (1886–1888). «Сутінки ідолів» зачіпає актуальну для кінця ХІХ – початку ХХ  століття тему деградації європейської цивілізації та культури з її потягом до декадансу і смерті. В цій роботі Ніцше піддає критиці творчість тих мислителів і письменників, з якими не погоджується – від Платона до Руссо.

Еміль Золя (1840 – 1902) – видатний французький письменник, журналіст, критик, відомий як засновник і головний теоретик натуралістичної прози, який прагнув науково обґрунтувати свій літературний метод, шукаючи зв’язок між природним та соціальним корінням людської психології.

Неухильно дотримуючись свого кредо «Nulla dies sine linea» («Ані дня без рядка»), Золя вдалося стати одним із найпопулярніших письменників останньої чверті ХІХ ст. світового рівня, започаткувати окремий літературний напрям, втілити свій найбільший творчий задум – написати цикл з двадцяти романів «Ругон-Макари» (1870 – 1893), «природну і соціальну історію однієї родини за часів Другої імперії». Більшість його творів перекладено десятками мов та екранізовано. Золя також прославився участю в справі Дрейфуса, надрукувавши на початку 1898 року в газеті «L’Aurore» статтю «Я звинувачую», після чого мусив тікати до Англії через загрозу ув’язнення.

«Пастка» – один із найголовніших творів Еміля Золя, в якому письменник повною мірою реалізує свій творчий метод. «Пастка», «найнатуралістичніший» роман в усьому доробку автора, зазнав шаленої критики за відверту фізіологічність і стиль та водночас приніс письменникові світову славу й визнання.

Дія твору відбувається в паризькому передмісті середини ХІХ ст. На прикладі однієї родини Золя змальовує побут і проблеми нижчих верств населення тогочасної Франції, показує вплив середовища на людину, говорить про роль жінки в суспільстві, висміює людське невігластво. Відвертість, безкомпромісність, ба навіть жорстокість роману роблять його блискучим літературним артефактом, актуальність якого не тьмяніє й понині.

Шістнадцятирічна Ґіта Лаушманн повертається додому, в рідне чеське село. Надворі літо 1945 року, позаду — концентраційний табір. Однак дівчину чекає не тепле ліжко й обійми рідних, а вороже налаштовані селяни, що встигли конфіскувати і переділити все майно її сім’ї, у побуті німецькомовних чехів.

Минають десятиліття, і Ґіта, тепер уже літня жінка, знову повертається, рішуче налаштована нарешті реабілітувати сім’ю і повернути своєму батьку добре ім’я. І знову вона зіштовхується зі спротивом селян. Бо кожен з них має що втрачати і що приховувати.

Джордж Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», що в алегоричній формі розповідає про часи становлення СРСР.

На жаль, на тлі цих відомих книжок для багатьох читачів і досі залишається в тіні інший доробок письменника, зокрема його другий роман «Бірманські будні», в основу якого ліг період, коли молодий Джордж Орвелл з 1922 по 1927 рік служив у Бірмі полісменом в імперській поліції Великобританії. Це розповідь про темний бік Британської Індії, що викриває неприємні та ганебні епізоди з життя імперії, які на власні очі довелося спостерігати молодому Еріку Блеру і які назавжди змінили його світогляд – ще до того, як він став Джорджем Орвеллом, одним із найшанованіших і найцитованіших письменників ХХ століття.

«Бірманські будні» – другий роман у бібліографії Джорджа Орвелла, написаний 1934 року, в якому вже тоді можна помітити зародки тих основних для письменника тем, які згодом ще гучніше і зловісніше прозвучать у культових «1984» і «Колгоспі тварин». В основу роману ліг особистий досвід Орвелла, коли він жив у Бірмі, де служив полісменом у колоніальній поліції Великобританії. Цей час знаменує переломну мить у житті Орвелла – саме тоді відбулася трансформація снобістського хлопчика-випускника приватної школи в письменника, який став голосом суспільної совісті.

Головний герой роману Флорі – своєрідне альтер-еґо письменника, самотня й нужденна людина, яка втрапила у пастку могутньої системи, що руйнує в людині все хороше. Його оточують люди, з якими у нього немає нічого спільного і яким він не може повністю відкритися, оскільки і бірманці, і британці, і сам Флорі заплямовані колоніальним режимом, в умовах якого їм доводиться жити.

Події роману переносять нас у спекотний травень 2014 року. Україна змінювалась. На Сході розпочиналась війна. Одне за одним під тиском озброєних сепаратистів міста переходили під їхній контроль. Розбалансована українська влада, військо та правоохоронні органи не хотіли і не могли цьому протистояти. Але організованим групам патріотів і збройних сил все ж вдавалось чинити опір і стримувати швидкий наступ ворога. У романі йдеться про успішну операцію, яку в 2014 році провели майданівці з вивезення державних цінностей і документів з уже не підконтрольного українській владі Луганська. Головні персонажі — відомі читачам з роману «Такий шалений рік». З ними — майданівські побратими, які легко погоджуються на ризикові операції і блискуче здійснюють їх. Незважаючи на тисячі перешкод, зради та підступ. Автор зі знанням матеріалу передає тогочасний майданівський побут, життя і настрої в містах, що контролюють бойовики. Історія викладена доступною мовою, з легким гумором, цікавими персонажами і блискучими описами. Хвилююча любовна лінія, закручений сюжет із несподіваними розв’язками сподобаються широкому колу читачів.

Повість Івана Яковича Франка «Для домашнього огнища» спершу побачила світ польською мовою в 1892 році і лише через кілька років – українською. Описані у ній події відбуваються в Галичині і пов’язані з сім’єю капітана Антося Ангаровича, котрий, повернувшись із Боснії додому, пізнає жахливу істину про діяльність його коханої дружини. Автор майстерно будує сюжет, зберігаючи інтригу до кінця.

«Найважливіше — наприкінці» — новий довгоочікуваний роман Галини Вдовиченко, української письменниці та журналістки.

Чоловік і жінка у стані війни, перемир’я і розчарування, надії та віри. Тридцять п’ять років разом, дорослі діти, складний період життя. Той час, коли нарешті варто зрозуміти, що ж насправді єднало й ро­з’єд­­нувало цих двох.

Це книжка про вміння прощати і співпереживати, не розмінюватися на дрібниці і бути уважними одне до одного і до себе, цінуючи кожну мить цього несамовито швидкоплинного життя.

До видання ввійшли вибрані твори класика українського письменства Івана Яковича Франка — поезії зі збірок «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із літ моєї молодості», а також поеми «Іван Вишенський» та «Мойсей».

Ім’я Олега Сенцова, кінорежисера, сценариста, письменника, громадського активіста, ув’язненого 2014 року в Криму та засудженого до 20-ти років за звинуваченням у тероризмі, сьогодні відоме кожному українцеві.

«Маркетер» — збірка малої автобіографічної прози Олега. Автор розповідає в ній здебільшого про свої студентські роки: складання іспитів, будні в гуртожитку і на квартирах, нестримні веселощі, безгрошів’я — звичні складові життя молоді, яка здобуває знання. Початок дев’яностих. Зміна цінностей. Руйнування стереотипів. Становлення. Загартовування душі й характеру. Любов, дружба, виживання і бізнес... Вдумливий та уважний читач знайде все це у новій книжці Олега Сенцова. Переклад українською мовою поданий поруч із оригіналом.

«Крізь терни до зірок» — життєве кредо Божени, студентки педагогічного університету. Молода амбітна дівчина з провінції приїжджає до великого міста здобувати вищу освіту і забезпечити собі краще життя. Улюблена професія, фінансова свобода й незалежність — ось її мрія. Та для неї доля приготувала дещо більше — жагуче п’янке кохання з великим статком на додачу. Кажуть, що мрії не зраджують — її просто змінюють. Чи зміниться мрія Божени? Чи наважиться вона подолати прірву соціальної нерівності заради обіймів коханого? Чи зможе довірити йому зранене серце? Відповідь дасть лише час.