Замовлення тимчасово не приймаємо. Проводяться технічні роботи.
«Забуті парки, старі фільварки» — це книжка, що запрошує читачів у подорож палацами України: класицистичними й сецесійними, відомими й забутими, збереженими й занедбаними.
Книжка пропонує поглянути на палаци з кількох ракурсів. Перший — це найочевидніший, історичний: хто тут мешкав і що відбувалося, який вигляд мало палацове життя в різні епохи, звідки власники брали уявлення про те, якими мають бути їхні маєтки, і хто ці уявлення втілював. Другий — пов’язаний із історичною тяглістю й ідентичністю: як палаци впливали на місцевості, де були розташовані, як (і чому) виживали в радянський час, що можуть розповісти про наш культурний спадок. Нарешті, третій — захисний, адже для того, щоби пам’ятки не перетворювалися на руїни, про них необхідно говорити, нагадувати в публічному просторі про їхню цінність, розповідати історії, які зроблять їх упізнаваними для якомога ширшої авдиторії.
На тлі повсякденного життя в палацах, яке описує Ірина Пустиннікова, проступають конкретні долі їхніх мешканців, що сплітаються в не дуже відому широкому загалу історію України. Однак ідеться не тільки про історію: книжка розповідає також про сучасний стан будівель і заохочує по-справжньому мандрувати до них, адже пам’ятки живуть тільки тоді, коли їх відвідують і ними цікавляться.
Ілюстроване видання для широкого кола читачів.
Хочете побачити, як колишню електростанцію в Лондоні перетворили на сучасну галерею? Чи можете ви порівняти куполи собору Святого Петра і Тадж-Махала? Хочете дізнатися, чому була побудована Тріумфальна арка в Парижі та для чого служить арка в Сент-Луїсі? Чи знаєте ви, що спільного між Сіднейським оперним театром і Колізеєм? Архісторія — це АРХІТЕКТУРНА історія про архітектуру. Якщо хочеш знати більше — читай!
Архітектура — це місце, де зіштовхуються фантазія і холодний розрахунок, а кожна нова споруда стає іконою, що покликана виражати історію і розкривати культуру країни. Але за екскурсіями, сувенірними ятками й туристичними маршрутами приховано щось значно більше.
Оперний театр у Сіднеї, Ейфелева вежа в Парижі, Пікова вежа в Гонконзі — це лише декілька відомих на весь світ споруд, що формують óбрази своїх міст і країн. Тисячі фото в соціальних мережах перетворюють їх на сучасні ікони, якими захоплюються, і водночас вони стають засобами маніпуляцій і впливу влади. Їх популярність — це інструмент брендингу: контури й форми викликають стійкі óбрази і цим перетворюють архітектурні споруди на об’єкти моди і хайпу. Поцілунки на фоні Ейфелевої вежі, кумедна «підтримка» Пізанської дзвіниці, пропозиції руки і серця серед хмар Бурдж Халіфи — це більше не видовищна краса. Це двигун економічного зростання.
Соціолог Леслі Склер влучно цитує Воргола («усі магазини стануть музеями, а всі музеї — магазинами») і вчить читати культові будівлі за лініями і деталями, розуміти, як вони стали архівами пам'яті й інструментами влади. Він по цеглинках розкладає основи капіталізму і доводить, що за архітектурою стоїть не лише стиль та історія.
Книга «Проєкт «Ікона» не про споруди. Це подорож у світ емоцій, вражень і маніпуляцій міста, яке стає театром, де архітектура — це актори, а кожна нова п’єса — сценарій, продиктований економікою і владою.
Жоден архітектурний стиль не зʼявився на світ «дорослим». Усі вони проходять ті чи інші стадії розвитку, які у своїй книжці описує історикиня архітектури Катерина Липа. Бароко, готика, ренесанс, модерн… Ця книжка про те, як виникали й занепадали архітектурні стилі, а також про те, як вони розвивалися на українських землях — від Камʼянця-Подільського до Білгород-Дністровського, від Чернігова до Львова, від Києва до Бахчисарая, від Ізюма до Жовкви.
Катерина розповість про найвидатніші будівлі свого часу, пояснить, як розрізняти ключові архітектурні стилі, що таке вімперг, десюдепорт і каріатида. Від храму Амон-Ра, Пантеону, Стоунхенджу й італійських палаців до міських ратуш, соборів, катедр і хрущовок.
Ця монографія є науковим дослідженням єврейських архітектурних пам’яток Львова від XVI ст. до 1939 р. Вона створена у формі наукового опису й аналізу каталогізованого та систематизованого масиву зафіксованих 440 архітектурних творів. Вибірковість 440 розглянутих об’єктів обґрунтована науковою базою дослідження, в якій використано більшість наявних архівних, літературних і електронних джерел, що є репрезентивною селекцією єврейської архітектурної спадщини. Монографію структуровано за п’ятьма блоками, згідно історичного функціонального призначення споруд, з наскрізною їх нумерацією. До обов’язкових назви, адреси (тогочасної та сучасної), часу побудови, власності, архітектора, історичних стадій будівництва і нинішнього стану залучено стилістично-мистецтвознавчий аналіз, а також свідчення про установи і відомих особистостей, пов’язаних з тією чи іншою спорудою. Наприкінці книги подано біографічний словник львівських єврейських архітекторів та будівничих з докладною бібліографією, іменний покажчик та англомовна анотація.
Готика, бароко, класицизм. Ренесанс і еклектика. Війни, пожежі, революції та реформація. Самого лише погляду на архітектуру міста достатньо, щоб зрозуміти, як воно формувалося та які епохи на нього впливали. Якщо, звісно, знати з якого боку на це поглянути.
У чому особливість собору Святого Петра і яких помилок припустилися шестеро архітекторів, які над ним працювали? Що таке фронтон і доричний ордер? Чому танцюючий будинок у Празі жахливий, як пов'язані готика та хрестові походи й по що треба їхати до Львова, якщо немає змоги відвідати Флоренцію?
Ця книжка про те, як навчитися «читати» місто та відчувати його архітектуру, звертати увагу на ті деталі, які досі були непоміченими. Урбаніст та архітектор Юліан Чаплінський не лише пояснює, як відрізнити бароко від ренесансу, що таке маньєризм і де почалася готика, а ще й майстерно вплітає в цю оповідь політику, мистецтво й літературу. Він говорить про Пінзеля, Караваджо та Мікеланджело, розповідає, як після великої пожежі змінилася архітектура Лондона та чому в Парижі така характерна забудова. А ще розповідає про будинки відомих архітекторів і про те, з якого боку Рейну краще фотографувати Кельнський собор.
