Ця історія — між буденним і міфічним. Боги, безсмертні, люди — усі вони частина строкатої тканини буття — нитка до нитки. І юній Мальві — обраній, безсмертній — призначена нелегка доля: зрозуміти й приборкати власні сили, віднайти свій шлях і боронити цю одвічну гармонію життя між добром і злом, між темрявою та світлом. Чи до снаги це дитині двох світів?
…Сутінь мешкає у кожному, навіть у найсвітлішому місці… Сутінь як нагадування для душі, що ти можеш згинути у сірому вирі безликості. …Сутінь, яка легко перетворює добро просто на слова, а не вчинки та дії.
Вічна боротьба темряви й світла породжує тіні. Вона розмиває кордони між добром і злом, між правдою та брехнею… Вона перетворює епічну боротьбу на дріб’язкову штовханину. І вже не ясно, хто насправді ворог, кому протистояти, кого захищати. Навіть могутні безсмертні потрапляють в сірі тенета, які розставляє хтось невідомий, втілюючи власний план. І тому таємничому сірому байдуже на світло й на темряву, на добро й зло, він однаково використовує їх, роз’їдаючи душі смертних і богів, перетворюючи їхні слабкості й бажання на інструменти у власній грі.
І Мальва, й Остап, і Птаха, і Стриб, і Лада, і навіть Оракул — бродять напомацки в сірій імлі. Проте світ безмежний і непередбачуваний. Хто може бути певен, що вхопив бога за бороду? Що натомість не тримає в кулаці жмут сухої трави?
— І скажи мені, Пташко, хіба випадковість — це не таємна присутність Творця?
