Ятора стикається одразу з кількома викликами: вступні іспити до престижного університету мистецтв, внутрішні сумніви, очікування і — власний голос, який він намагається почути.
Після першого важкого іспиту хлопець розуміє, що надто часто малює те, що від нього очікують, а не те, що відчуває. Новий виклик — нюдавтопортрет — ставить його
перед дилемою: як відкрити себе художньо, як дозволити своєму внутрішньому світові з’явитися на полотні, навіть якщо це означає вийти за межі зони комфорту?
Ятора — здібний учень, якому все легко дається, проте рутина старшої школи починає його пригнічувати. Вдень він тягне лямку навчання, а вечорами зависає з друзями. Але не цього йому насправді хочеться. Юнак прагне чогось вищого і нового…
Одного дня Ятора забрів до класу мистецтв і зупинився перед картиною, від якої неможливо було відвести погляд. Він ще ніколи не бачив такої краси!
З цього і починається шлях хлопця до мистецтва, сповнений цікавих знайомств і відкриттів. Адже кожна людина, з якою він перетинається, створює щось унікальне, захопливе та сповнене натхнення!
Чи зможе Ятора застосувати свій талант і спортивну стратегію, щоб вступити до престижного художнього університету? Світ готовий побачити його мистецькі здібності?
Без мистецтва життя Ятори Яґучі були не таким яскравим, як здавалося. Тепер воно кардинально змінилося й наповнилося барвами, які хлопець хоче передати на полотні, аби здивувати весь світ своїми картинами.
В Ятори обмаль часу, щоб підготуватися до вступних іспитів у найпрестижніший університет мистецтв Японії з найвимогливішими викладачами. Яґучі старанно та наполегливо шліфує свої вміння й готується до мистецького конкурсу. Чи є в хлопця шанси змагатися з визнаними геніями й тими, хто з дитинства займається мистецтвом?
Шансів немає тільки в того, хто відмовляється від участі…
Після свого першого конкурсу Ятора відчуває неабияке полегшення, адже його твір отримав кращі оцінки, ніж можна було б очікувати! Так, йому бракує досвіду, але це вже щось!
Та й цього замало для найпрестижнішого університету, в якому хлопець так прагне навчатися. Здавалося б, він подолав вже стільки перешкод… Невже цього недостатньо? Невже йому ніколи не стати митцем?..
До вступних іспитів залишається сто днів! А потім або пан, або пропав… Чи вдасться Яторі вийти за межі своїх можливостей, важко працювати та наполегливо йти до своєї мистецької мети?
«Чи справді я хочу малювати?» «Чи варте це моїх зусиль?» Саме ці запитання повсякчас ставить собі Ятора в четвертому томі «Блакитного періоду», де розгортається справжня психологічна битва: талант проти сумнівів, прагнення проти страху.
Хлопець все ще новачок у світі мистецтва, проте мусить довести — передусім собі — що відданість і наполегливість може перемогти природний хист. Працюючи до знемоги, Ятора намагається вдосконалити свої навички, розвинути «бачення» світу та стати на крок ближчим до омріяного вступу. Конкуренція зростає, а відчуття невідворотності поразки стає супутником кожного мазка пензлем.
Це історія про ціну мрії, де шлях до мети виявляється не менш болісним, аніж саме бажання творити.
