Перша студентська вечірка. Шанс залишити минуле позаду. Скай знає: із цим допоможе Еш. Він мисливець, та вона не стане трофеєм. Їй потрібна розвага на одну ніч. Ні звітувань, ні зобов’язань. Скай готова зіграти — але рахунок 1:0 на його користь. Чи вдасться взяти реванш?..

Мати Фінна у в’язниці, а він думає, що вже не зможе виборсатися із самісінького дна. Йому здається, що заблукав і залишився сам. Юнак намагається знайти шлях серед випадкових знайомств, але від цього відчуває лише спустошення. 

«У незнайомців не закохуються. Зрештою, ти для мене ніхто, Еше». 

Скай поставила крапку в цій драмі. У Блумінгтоні — нові плани, стабільність. І жодних Ешів. Вона навчилася жити без нього. Вона справляється.

А Еш… З надією позбутися спогадів, що з’їдають зсередини, позбутися цього жахливого почуття провини, він поїхав у Нью-Йорк із Сибіллою та Еліасом.

Він намагається забути. Вона не дозволяє собі згадати. На цьому їхня історія могла б закінчитися…

Якби доля знову не перетнула їхні шляхи після місяців розлуки. За цей час напруга досягла небачених рівнів, і от-от станеться вибух. Як Еш і Скай дивитимуться в очі одне одному? Та чи скористаються другим шансом, що їм випав?

Коли сотні незнайомців виходять на вулиці Сен-Назера, щоб ушанувати пам’ять чотирнадцятирічного Гюго, його сім’я — Венсан, Жульєтт і молодший брат Ензо — приєднуються до білого маршу, долаючи власний біль. І доки траурний кортеж просувається вулицями, повертаються спогади і зринають нестерпні запитання. Чому їхній син не витримав? Де вони помилилися? Як пробачити тих, хто обрав Гюго мішенню ненависті, і тих, хто відвернувся?

«Ви говорите про мого сина» — це болючий гостросоціальний роман про втрату, недоліки шкільної системи і безсилля дорослих перед однією з найгірших хвороб сучасності. І водночас це потужний маніфест проти повсякденного насилля і байдужості, а також проти безсилля системи, що знову й знову виявляється нездатною захистити найвразливіших.