«Нарис психоаналізу» — прикінцевий погляд Зиґмунда Фройда на свою теорію. Це своєрідний загальник теоретичних і практичних (технічних) міркувань щодо предмета психоаналітичної роботи; короткий начерк двох теорій психічного апарату: так званої першої (свідомість, передсвідоме, несвідоме) і другої (Воно, Я, Над-Я) топік.

Водночас спроба показати зв’язок психоаналітичної теорії — двох її варіантів — та терапевтичної практики. Отже, книжка має правити за чудовий вступ для усіх, хто цікавиться історією, теорією та технікою психоаналітичної психотерапії, але водночас за посібник для досвідчених аналітиків.
Крім «Нарису психоаналізу», видання містить низку робіт, присвячених безпосередньо психоаналітичній техніці: «Щодо передісторії психоаналітичної техніки», «Про психотерапію», «Про “дикий” психоаналіз», «Щодо динаміки перенесення», «Конструкції в аналізі».