«Провокаційна», «скандальна», «смілива», «неоднозначна», «сенсаційна», «суперечлива»... Цими та іншими означеннями послуговувалися автори рецензій на книгу Чезаре Ломброзо (1835–1909) «Жінка — злочинниця та повія» (1893 р.).
У своїй книзі Ломброзо, досліджуючи феномен жінки-злочинниці, використовує найбагатший матеріал із природознавства, антропології, соціології та криміналістики. Прагнучи обґрунтувати власні сміливі теорії, автор наводить приклади із життя комах і тварин, вивчає соціальні явища різних епох та народів, намагається класифікувати жіночу злочинність.
Це одна з найвідоміших праць італійського психіатра та кримінолога. Автор розглядає жінку крізь призму кохання, проституції та злочинності й робить несподівані висновки щодо основних інстинктів, які стають визначальними в її житті.
