Відправка замовлень - 5 грудня
Японія — досить незвична для європейського мандрівника країна. Тому підготовка до подорожі в цю острівну державу у Східній Азії обов’язкова.
Ця країна здатна збити мандрівника з пантелику, настільки сильним може бути культурний шок. Даний путівник був створений авторами для того, щоб надати вам чітке уявлення про Японію та її культуру, а також щоб ви змогли організувати найкомфортнішу подорож на найкращих умовах і насолодилися нею сповна.
Тож збирайте валізи й уперед назустріч справжній Японії!
Країна, про яку не чути в новинах, де працюють по чотири години на день, їдять гнилу рибу та депресують. А ще там живуть Карлсон і Ґрета Тунберґ. Усе це про Швецію, і звісно, у цих словах не так багато правди.
Історикиня Юлія Юрчук, яка вже понад десять років живе у Швеції, у своїй книжці пояснить, що ж насправді робить шведське життя шведським. Вона розповість про пошуки житла (так, для цього треба стояти в чергах) і шведський дизайн, про фемінізм, татів у декреті й довіру до держави, а ще — про лаґом і про те, чому шведи так люблять комітети.
Чому звичайне «привіт» для шведа — це так складно? Де купити горщики для квітів за дизайном принца? Як святкують Мідсоммар і Нобелівський тиждень і чому різдвяний ранок починається з вівсянки й мультиків про Скруджа? Ми з вами проживемо цілий рік у Швеції, поїмо булочок з корицею, потанцюємо на день сонцестояння, і дізнаємося, яке ж воно — шведське життя на практиці.
Північне сяйво, затишні різнобарвні хатинки посеред скель, вулкани й льодовики з назвами, які неможливо вимовити з першого разу. Це, мабуть, усе, що зринає в памʼяті, коли мова заходить про Ісландію. Просто таємнича країна на півночі…
Андрій Гладій у своїй книжці «Ісландія. Північні дні опівночі» знайомить нас із країною по-справжньому.
Це книжка про незвідані ісландські стежки та потаємні місцини, недосяжні для ока мандрівників. Разом з Андрієм ви прогуляєтеся водоспадами й льодовиками, помилуєтеся північним сяйвом і фіордами, спостерігатимете за зміною пір року, пізнаєте ісландську мову та інші дивовижі острова, загубленого серед вод Атлантичного океану та рунистої мряковини Півночі.
Канада — нудна й багата країна, де живуть люди, які досконало розмовляють двома мовами. Дороги тут ідеальні, а корупції немає. Засніженими преріями бігають стада бізонів, а десь поміж хмарочосами Торонто й Монреаля бородаті канадці грають у хокей.
Це, безумовно, правда, коли йдеться про хокей і бізонів. Решта, сказати б, трохи… перебільшення.
Канада — яскрава й самобутня. Кожна провінція — інша, кожен регіон — особливий. Іммігрант у Торонто й іммігрант у Квебеку побачать дві різні країни. Людина з Ванкувера розкаже зовсім іншу історію, ніж людина з Ньюфаундленду. І зроблять вони це, найімовірніше, абсолютно різними мовами.
Саме з цією Канадою в усьому її різноманітті у своїй книжці нас знайомить Євген Лакінський.
Південна Корея — це країна, де двори старовинних палаців межують із сучасними хмарочосами Сеула, а швидкісні потяги перетинають усю її територію за лічені години. Тут древня культура поєднується із кей-попом, коміксами й дорамами, що їх дивляться мільйони глядачів у всьому світі.
У цій книжці Ольга Мужановська ділиться своїм досвідом занурення у повсякденне життя Кореї, розповідає про її культуру й історію, географію та економіку. Вона говорить про місцеву кухню й традиційний одяг, особливості спілкування й стандарти поведінки, пояснює, чому українцю, аби вивчити корейську, доведеться фактично перебудувати власний мозок, щоб звикнути до відсутності розділових знаків. Також авторка не приховує і темної сторони життя корейців та розповідає, як за красивою картинкою можуть ховатися ієрархічність суспільства, самогубства та домагання.
В основі книги — кейс розсекречених документів ЦРУ, що мають безпосереднє відношення до долі Адольфа Толкачова, радянського фахівця у галузі радіоелектроніки, одного з найуспішніших шпигунів XX століття. Завдяки цій людині США отримали повну інформацію про способи подолання радянських систем протиповітряної оборони, а отже — можливість домінувати у небі над Європою. Хвилююча, напружена, повна непередбачуваних подій розповідь відтворює справжню атмосферу епохи. Перед нами унікальний психологічний портрет людини, яка не змирилася з кривавими безчинствами радянської влади і знайшла власний спосіб звести з нею рахунки. Правдива книга про реальні часи Холодної війни між СРСР та США. Від автора історії, що здобула Пулітцерівську премію «Рука смерті», - це історія шпигуна, який відкрив радянську військову наукову установу і проникливий портрет московської штаб-квартири ЦРУ, форпост сміливого шпигунства в останні роки Холодної Війни. Спираючись на раніше секретні документи, отримані з ЦРУ, і на інтерв'ю з учасниками, Девід Гоффман створив безпрецедентний і пронизливий портрет Толкачова, людини, яка стала майстерним шпигуном проти власної радянської держави. Девід Е. Гоффман - американський журналіст, що офіційно висвітлював президентство Рональда Рейгана та Джорджа Буша-старшого.
Судмедекспертка №1 у Великій Британії розповідає про свої найгучніші і найцікавіші справи
Я люблю загадки, і пошук відповідей — це єдина справді приємна частина моєї роботи.
Професорка Патриція Вілтшир — судмедекспертка, яка працює на місцях злочинів, збирає зразки, стоїть над трупами в морзі або ж дивиться в мікроскоп у пошуках доказів. Вона брала участь у розслідуванні найгучніших справ про вбивства, серед яких вбивство Сари Пейн, Холлі Веллс і Джессіки Чепмен у Согемі. Патриція не лише допомагає поліції розкривати справи, а й виправдовувати невинних і вибивати зізнання зі справжніх вбивць. І тепер вона готова показати всьому світові, як їй вдається знаходити розгадки найжахливіших злочинів, які тільки можна собі уявити.
У книзі «Натура злочину. Підказки, які нам залишає природа» зібрано загадки і шокуючі докази зі справ професорки Вілтшир, які доводять, що життя і смерть завжди були, є і будуть нерозривно пов'язані. Природа дала нам безладний, недосконалий світ, але її головне завдання допомогти розібратися в ньому, коли ми цього найбільше потребуємо.
Серія Yaka ШКОЛА представляє вибрані твори Івана Франка, видатного українського письменника, поета, прозаїка, драматурга, економіста, політолога, перекладача світової класики на українську мову, мистецтвознавця, історика, фольклориста, філософа, соціолога, викладача.
У прозі Івана Франка яскраво присутні риси модернізму, декадансу, символізму, сюрреалізму, імпресіонізму. Основною методологічного засадою автора є синтез у моделюванні художнього світу, філософічність, використання засобів художньої умовності, фантастики, драматизація епічного. Творча спадщина Івана Франка україномовна, але він писав також польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, що загалом складає більше 100 томів. І. Франко був одним із перших професійних українських письменників, який заробляв на життя саме літературною працею.
У добірці представлено твори різних періодів творчості І. Франка.
Поетичні твори – поема «Мойсей», філософська поезія «Легенда про вічне життя», лірична поема-алегорія «Каменярі», вірші «Дрімають села», «Розвивайся ти, високий дубе…», «Гімн (замість пролога)», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені...», «Декадент», сонет «Сікстинська мадонна». Прозові твори – історична повість «Захар Беркут», літературна казка «Фарбований лис», оповідання «Малий Мирон», «Мій злочин», «Грицева шкільна наука», «Олівець», психологічна новела «Сойчине крило».
Війна триває з 2014-го.
Та повномасштабне вторгнення росії в Україну 2022 року остаточно поділило наші життя на до і після. Тепер ми завжди маємо вдома запас води, консервів і локшини швидкого приготування. Миємо голову не тоді, коли треба, а поки є вода й електрика. Майже не послуговуємося ліфтом, але мало не щодня користуємося свічками й так званим правилом двох стін. Робота стала рятівною рутиною, теплі зручні речі — персональним «бомбосховищем», а червона помада чи манікюр — нагадуванням про звичне життя. У «Повітряній тривожній книжці» авторка з позиції власного досвіду описує реалії міста часів війни. І те, як «мирні» чи «тилові» регіони мусять адаптуватися до воєнних реалій. У цій книжці йдеться про зміну пріоритетів, відносну безпеку, історичну пам’ять, відчуття дому, міста й людей, які пов’язані між собою. Про те, як війна вкрала в нас спокій, друзів, оселі, але несподівано й позбавила всього зайвого — речей, сподівань, страхів. Ми стали відвертішими, різкішими й водночас значно сильнішими. «Як колись» уже ніколи не буде, але точно настане «після перемоги».
