Відправка замовлень - 23 червня
До видання увійшли повісті української письменниці Марко Вовчок (справжнє прізвище — Марія Вілінська, 1833–1907).
Вона була єдиною жінкою-письменницею в українській літературі наприкінці 50-х років XIX століття. Її повість «Маруся» ще за життя письменниці здобула широку славу за кордоном, була перекладена багатьма мовами та отримала нагороду Французької академії.
Софія Яблонська — українська тревел-блогерка, кінооператорка, фотографиня, письменниця, емансипантка та феміністка, яка здійснила навколосвітню подорож.
«З країни рижу та опію» — це захопливий тревелог, що відкриває світ Китаю 30-х років минулого століття. Софія щиро й без прикрас ділиться тим, як стала залежною від опію і була свідком страти «піратів».
Яблонська не лише спостерігала за життям Китаю, а й намагалася зафіксувати його на плівці. Та через віру китайців у те, що «одинокий погляд маґічного апарату в силі нагнати на них хворобу, а то й смерть», часто їй доводилося годинами чекати, псувати плівку, а потім іти ні з чим. Щоб мати змогу працювати, вона винайняла приміщення, створивши ілюзію справжньої комерційної діяльності, і з вікна знімала місцевих.
«Поїхала я в Китай, щоб побачити китайців, щоб пізнати їхнє життя, звичаї, мистецтво, віру», — писала Яблонська у своїх спогадах.
Іван Багряний — автор романів «Сад Гетсиманський» і «Тигролови». В’язень сталінських таборів, емігрант й один з найгостріших публіцистів ХХ століття.
Григорій Многогрішний, головний герой роману, тікає з потяга, який везе його в заслання до Сибіру, й тим самим кидає виклик радянській тоталітарній системі. Його невпинно переслідує кат НКВС. Блукаючи тайгою, хлопець зустрічає українську родину, яка дає йому прихисток і допомагає віднайти душевний спокій та кохання. Але чи зможе він залишитися в безпеці? Чи дозволить тоталітарна машина йому жити вільно?
Це захопливий пригодницький роман, який дотепер залишається одним з найжиттєствердніших текстів в українській літературі.
До збірки увійшли найвідоміші твори Юрія Яновського: повість «Байгород», романи «Майстер корабля», «Чотири шаблі» і «Вершники». Твори об’єднані темою пошуку людиною свого місця в буремні часи революції, що випробовують характер і людяність. Герої перебувають у внутрішніх конфліктах у світі, де ідеали суперечать жорстокій реальності.
«Байгород» — повість про драматичні події революції в маленькому місті, де люди опиняються перед вибором між ідеалами і жорстокою реальністю. Через долі Кіхани та інших учасників повстання розкривається конфлікт між особистою вірою і силою обставин, що змінюють їхнє життя назавжди. «Майстер корабля» — це спогади головного героя, в образі якого автор втілив самого себе. Роман стилізовано під кіномемуари й ґрунтується на особистому досвіді роботи Яновського на Одеській кінофабриці. Це філософське осмислення природи творчості, мистецтва, співвідношення ремесла й натхнення, молодості й старості. Твір є одою праці, свободі та культурі як підґрунтю національної ідентичності. Роман «Чотири шаблі» показує хаос і криваву жорстокість громадянської війни, її фанатизм і моральні втрати. «Вершники» — історія про братів, розділених війною, які жертвують родиною заради власних ідеалів.
