Відправка замовлень - 7 січня
— Подивись, що я зробила! — сказала Мама Му. — Нарвала квіток, протерла вікно й підмела.
Не всі корови це роблять.
— Що саме? — не збагнув Ворон.
— Прибирають, — пояснила Мама Му.
— Прибирають?! — здивовано скрикнув Ворон. — Хай тобі грець! Ти кілька разів махнула хвостом — і називаєш це прибиранням?
Мама Му випала із санчат і покотилась. А коли перестала котитися, вже нагадувала величезну сніжку, з якої стирчали роги.
Ворон підійшов до Мами Му, яка лежала в снігу та сміялася.
Схрестивши на грудях крила, він дивився на неї суворим поглядом.
— Ти позбивала всі кілочки, що позначали звивисту дорогу, — сказав він. — Усі до одного!
— Му-у, це було так здорово! — тішилася Мама Му.
— Санчата аж підстрибували на горбочках, — вів далі Ворон. — Дивно, що вони вціліли.
— Найвеселіше було падати з них, — мовила Мама Му.
— Вороне… зараз наша черга!
— Ні! — вигукнув Ворон.
— Чого це ні?
— Ти корова, Мамо Му.
— Але ж дитячу гірку поставили на луці, де пасуться корови. Хіба не так, Вороне? — спитала Мама Му.
— КРА-А! Однак вона для дітей, Мамо Му. Діти завжди тут купаються. Діти люблять спускатися з гірки. Через те її тут і поставили. А не тому, що на луці пасуться корови. Зрозумій же ти це!
— Ходімо туди, — сказала Мама Му.
— Вороне, нам треба дещо зробити! УЯВІМО собі, що зараз літо! Гайда надвір!
Мама Му доторкнулася до бурульки. Хить-хить! І та відкололася.
— Му-у, я уявлятиму, що це морозиво!
— Що ти робиш, Мамо Му? Ти лижеш бурульку! Ти собі нашкодиш.
— Це просто вода, Вороне.
— Може, вона отруйна!
— Що за дурниці! Ходімо побачимо, чи замерзло озеро.
Мама Му перестрибнула загорожу.
— Ой! Тут лежить якась пташка! — скрикнула вона.
Корова принюхалася: нюх, нюх.
— Жива чи ні?
Пташка підвелася і сіла в траві:
— Кар-р! Що за НІСЕНІТНИЦІ?! Яка я тобі пташка! Я ворон. Мене так і звати — Ворон.
— А мене звати Мама Му, — сказала корова й привітно всміхнулася.
Саме тоді Мама Му вперше зустріла Ворона.
Облити водою чи навіть штовхнути в річку, обдарувати писанками, вишитими хустинками та сорочками — так починався шлях до шлюбу в наших пращурів.
Як можна було відмовити сватам, окрім піднести гарбуза? Чому прохання напитися води зовсім не таке невинне, як може видатися на перший погляд? Що віщує молодятам тріснутий коровай і що таке весільне деревце? Скільки калачів знадобиться для автентичного весілля і кого молодій запрошувати до танцю першими? А ще навіщо наречена мусила розпрягати коней або пити з решета?
Етнологиня Леся Горошко-Погорецька у своїй книжці описує всі етапи автентичного українського весілля — від залицяння й сватання до переїзду молодої в дім молодого та повʼязування жіночого головного убору. Ви не лише дізнаєтеся, як відбувалося традиційне українське весілля, а й зможете відтворити окремі його звичаї.
Орея — людське дитинча, прийомна дочка короля вампірів. Єдиний шанс не стати просто здобиччю у світі, де їй загрожує небезпека, — участь у Кеджарі, легендарному турнірі, який проводить сама богиня смерті
Перемогти найзапекліших воїнів усіх трьох вампірських домів буде непросто. Щоб вижити, дівчина змушена укласти союз із таємничим суперником. Рейн — безжальний вампір, ефективний убивця, ворог корони її батька. Та найбільше лякає Орею те, що її дивним чином вабить цей поганець.
Але Кеджарі — не місце для співчуття. Назріває велика війна за Дім Ночі, й несподівана пристрасть може призвести до загибелі в королівстві, де немає нічого смертоноснішого за кохання.
«Срібні ковзани» — роман американської письменниці Мері Мейпс Додж, вперше опублікований у 1865 році. Книга перекладена на багато мов і одержала досить широке поширення в усьому світі. Перед нами постає цікава історія бравого Ганса і його сестрички Ґретель, що розгортається на тлі географічного та побутового опису Голландії XIX століття. У книзі змальовані картини голландської життя з його оригінальними звичаями; попутно робляться цікаві екскурси і в історію країни. Після низки пригод енергійному Гансу вдається визволити зі злиднів усю родину Брінкерів.
