Відправка замовлень - 19 січня
До видання увійшли спогади про дитинство та юнацькі роки Богдана Лепкого (1872–1941) — видатного українського поета, прозаїка, перекладача та науковця. Їх зазвичай називають трилогією: перша частина «Крегулець» побачила світ у 1936 році, друга — «До Зарваниці» — у 1938 році, а третя — «Бережани» — у 1941 році, вже після смерті автора.
«Позичений чоловік» Євгена Гуцала (1937–1995) — це роман абсурду, пародія на соцреалізм з його «героїчними буднями», що переплітається з містичними прозріннями головного героя — простого селянина Хоми Прищепи, «старшого куди пошлють».
«Пригоди тричі славного розбійника Пинті» — перша українська повість про легендарну постать нашої історії. В її основу лягли народні перекази про опришків. Для широкого кола читачів.
Озираючись на своє безтурботне життя, Хірото з упевненістю може сказати: іноді найкращий спосіб просунутися вперед — нікуди не квапитися.
Цього разу одноповерховий будинок знову прихистить таких різних людей: Хірото, який перебивається підробітками, його кузину Нацумі, яка соромиться власного гобі, найкращого друга Хідекі, що силується перебороти страх батьківства, і навіть незнайомку з агентства нерухомості, пані Йомоґі, яка прибула на виклик, аби полагодити дах, а натомість отримала набагато більше.
У другому томі герої вирушають на фестиваль, але навіть там, у святковій атмосфері, усе знову йде шкереберть. Погані новини з дому, необережні слова, секундна слабкість, недомовки й непорозуміння — чи вдасться їм поладнати, коли кожного розриває від власних проблем та переживань? Коли ніхто не поділяє ті відчай і безвихідь, що вирують усередині?
А втім, ніщо так не зближує людей, як спільно прожите горе, смачна вечеря й сердечна розмова.
З наближенням П’ятдесятих Голодних ігор округи Панему охоплює страх. Адже цього року, на честь Почверті Приборкання, з їхніх домівок заберуть подвійну порцію жертвоприношень. Шістнадцятий день народження Геймітча Абернеті, як завжди, припадає на Жнива. Все, що його турбує цього ранку, — це пережити цей день і провести його з коханою дівчиною. Але все йде шкереберть, коли на жеребкуванні трибутів оголошують його ім’я. Хлопця доправляють до Капітолію разом із трьома іншими представниками Округу 12: тринадцятирічкою, яка йому як сестра, юним букмекером і найпихатішою дівчиною в окрузі. З початком Ігор Геймітч усвідомлює, що шанси на перемогу мізерні. Проте всередині нього вирує жага до боротьби... і до того, щоб наслідки його спротиву відлунили далеко за межами смертоносної арени.
Тарантіно — унікальний випадок у кінематографі. Хлопчик, закоханий у кіно, що пройшов доволі нетривіальний, як на голлівудського режисера, шлях (за його власними словами, «я не ходив у кіношколу, я ходив у кіно»). Його творчість не вкладається у сталі жанрові рамки, він ніколи не тяжів до лінійності сюжету, і ця книга не виняток.
«Кіноспостереження» — розповідь для тих, хто хоче зазирнути у кінокамеру очима Квентіна Тарантіно — очима, які бачили сотні й сотні фільмів і сприймали їх не лише як розвагу, а й спонукання до дії.
Тарантіно далекий від академічності, його інститути — екрани розкішних голлівудських залів, кіношок просто неба і вошивих кінотеатрів для дорослих. Замість слухати лекції він (ще шмарклявим юнаком) обманом здобув запрошення на бесіду з улюбленим режисером, щоб особисто розпитати про все, що його цікавило. Ці «кіноспостереження» — не порожні теорії, а пошук практичної відповіді — не «чому», а «як».
Ця книга не для всіх. Не для тих, хто шукає сенсацій і пікантних деталей (хоча їх там можна знайти). Не для тих, хто шукає прямих відповідей на складні запитання (хоча вони там містяться, хай і в завуальованій формі). Не для тих, хто шукає барвистої історії гламурного голлівудського успіху (хоча і вона там є — поруч із нуаром, гротеском і марними спробами).
Вона для тих, хто хоче зазирнути у видошукач очима Тарантіно — очима, які бачили сотні й сотні фільмів і сприймали їх не лише як розвагу, а й спонукання до дії. Вона для тих, хто прагне знайти систему у хаосі його перехресних посилань, зазирнути за обрій його паралельного всесвіту. Вона для тих, хто не боїться.
Тому що ця книга — ризик. Ризик заблукати у мішанині культурологічних впливів, що творили артистичну візію автора. Ризик поринути у світ кінематографу двадцятого століття і назавжди застрягнути в ньому. Ризик залишитися без геппі-енду, яким ви його собі уявляєте. Але той, хто не ризикує, — той не одержує маленьку золоту статуетку.
Тринадцятирічна Олеся мешкає з дідусем і бабусею та живе звичайним життям підлітки: ходить до школи, проводить час зі своїми найкращими подругами Інною та Аліною, поглядає на хлопців... Аж поки в один момент усе не змінюється.
На заміну її улюбленому вчителеві літератури приходить молодий студент, а дідусь дівчинки раптово захворіває. Олеся лишається наодинці зі своїми переживаннями. Аж поки новий учитель не пропонує учням вести шкільний блог, куди дівчина звіряє свої почуття. Так, крок за кроком, її життя набуває нових і зовсім неочікуваних барв.
