У цій яскравій книзі юні дослідники знайдуть безліч докладних реалістичних зображень найрізноманітніших видів машин, які їм відомі, і навіть такі, що вони ніколи не бачили. Серед них понад 500 транспортних засобів, що літають і плавають, їздять дорогами та рейками, працюють на будівництві й досліджують космос.
Наша планета – прекрасна й дивовижна. Життя на ній влаштоване так, що кожен – і малесенька бджілка, і велетенський кит – дуже потрібний і важливий.
Але яка користь планеті з того, що дощові черв’яки їдять землю? Як зміниться підводний світ, якщо не буде акул? Чи можете ви уявити алігатора – садівником, а слона – копачем криниці? Погодьтесь, тварини вміють здивувати! До того ж вони є справжніми екозахисниками й щодня роблять нашу планету кращим місцем для життя. А от як їм так вдається і чим кожен із нас може їм допомогти – дізнайтесь на сторінках цієї книжки.
Поринь у світ чарівних міфів і познайомся з героями й богами! Хтось із них неймовірно сильний, хтось мудрий, хтось могутній, та кожен — незабутній!
«Хочу знати! Як це відбувається?» — це продовження улюбленої серії від #книголав — «Хочу знати!». Ця книга — пізнавальне і розважальне видання для дітей, яке налічує понад 200 запитань та відповідей про те, як влаштований світ навколо нас.
Книжка складається з чотирьох розділів, інформація в яких захоплива, а ілюстрації — яскраві та кумедні. Незвичний формат із пружинкою гарантує зручне використання під час проведення родинних вікторин та інших ігор.
Видання рекомендовано для читання дорослими дітям. У видавництві раніше вийшли три книжки з цієї серії: «Хочу знати! Про все на світі» Ізабель Фужер, «Хочу знати! Правда чи ні?» та «Хочу знати! Яким буде майбутнє?» Валентіна Верте.
Яка тварина живе 400 років? Як швидко може бігти страус? Як голосно рикає лев?
«Велика книга тварин» має відповіді на всі ці запитання та ще на багато інших — усе під однією обкладинкою. Вона містить захопливі світлини дикої природи, десятки оригінальних схем та інфографік, а також короткі тексти, що дуже легко сприймаються. Книжку справедливо можна назвати повним каталогом дикої природи: вона розповідає про різноманітних тварин, від колібрі до блакитних китів. Тож ви дізнаєтеся чимало захопливих фактів про істот з усіх куточків світу. Готові вирушити у чудову подорож нашою планетою? Тоді мерщій беріться до читання!
Жив собі в одному великому місті хлопчик. У нього були мама, тато й хатинка в дереві. Якось у житті Павла з’явилася лисичка. А коли у твоєму житті з’являється лисичка – жди чого завгодно.
Чуттєва ілюстрована історія письменниці Евеліни Дацюте й художниці Аушри Кюдулайте розповідає про дружбу хлопчика та лисички, про щедрість, сум утрати й радість відкриття. Про те, що важливо для кожного – великого і маленького. Про щастя.
У другому томі «Історії запорізьких козаків» Дмитро Яворницький (1855– 1940) на багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлює історію запорізького козацтва від його виникнення наприкінці XV ст. до 1686 р. У основу книги покладено переважно оригінальні листи історичних осіб і сучасні подіям акти; взято до уваги праці літописців, а також дослідниківпопередників автора. Вчений подає посторінкові посилання на першоджерела.
У виданні йдеться про становлення козацтва, про участь запорожців у народних повстаннях проти Речі Посполитої, висвітлюється роль запорожців у боротьбі за релігійно-національну незалежність Правобережної України, згадано період Руїни. Особливу увагу автор приділяє діяльності видатних козацьких ватажків — Вишневецького, Сагайдачного, Сірка, Дорошенка та ін.
Для широкого загалу читачів.
Пам’ять скріплює і тримає. Сьогодні вона міцна, як і кава на передку, та на завтра спогади блякнуть, розчиняючись у буденних турботах. Але є те, що врізається надто глибоко, аби зникнути: це війна. Пережите не стирається й не зникає. Достатньо лише заплющити очі — і пам’ять, мов старий кінопроєктор, знову оживляє кадри, від яких не втечеш.
«Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше».
У цьому виданні вміщено щоденникові записи, есеї, оповідання й деякі вірші Максима «Далі» Кривцова, які зібрав та упорядкував його друг і побратим Валерій Пузік. Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.
«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.
Павлик — викладач філософії. Він називає себе дрозофілою, мушкою без голосу та без правди. Чоловік споглядає з балкона Голосіївський парк, п’є з кухлика вино, пише колегам некрологи та читає лекції.
Книжки цікавлять Павлика більше, ніж жінки, свобода хвилює більше, ніж самотність.
Загублений у вирі настирливих колег, колишніх коханок і нескінченної пиятики, Павлик пише листи про любов. Отримує відповіді, але в один момент перестає.
Дрозофіла кружляє над томиком Канта, як самотній Павлик — навколо образу загадкової жінки.
