Замовлення тимчасово не приймаємо. Проводяться технічні роботи.
Різні за жанром твори римського письменника Луція Аннея Сенеки (І ст. до Р.Х.) трагедію «Федра», сатиричну пародію «Апофеоз (Огарбузення) божественного Клавдія» й епіграми об’єднують ідеї стоїцизму. Згубна похіть цариці Федри, марнославство, свавілля імператора Клавдія чи інші людські гріхи, які суперечать принципам стоїків, у своєрідній художній формі викриваються митцем-філософом. Ці твори органічно доповнюють, увиразнюють художню картину світу Сенеки – філософа-стоїка, письменника.
Серед тих, хто століттями вчить Європу сміятися й висміювати, уявляти й сумніватися, Лукіан Самосатський (бл. 120 р. — після 180 р.) — на чільному місці. Хтозна, чи написав би Томас Мор «Утопію», а Джонатан Свіфт — «Мандри Гуллівера», якби свого часу не надихнула їх Лукіанова «Правдива історія». Античність майже не залишила згадок про життя цього автора (хіба що скупі й геть не надійні автобіографічні свідчення), однак чудово зберегла його оповідання й діалоги, за якими — гострий розум, дивовижна ерудованість, жвава й невтомна уява, наснажена кінічним імпульсом. Крім «Правдивої історії», мабуть, найвідомішого Лукіанового твору, до видання увійшли діалоги, які суттєво доповнюють письменницький портрет, — «Двічі обвинувачений» і «Нахлібник».
Писані на вигнанні «Скорботні елегії» і «Листи з Понту» (українською мовою повністю перекладені вперше) принесли Овідієві щиро людську, непроминальну славу, співчутливим відлунням озвавшись у творах багатьох європейських поетів, зокрема – у Шевченковому «Кобзарі». Саме завдяки «Скорботам» Овідій на всі часи став символом поета-вигнанця.
У знаменитій поемі видатного римського поета Лукреція (І ст. до н.е.) «Про природу речей», що є зразком поєднання думки та образу, перед читачем постає велична картина світобудови та суспільного життя, яким його бачили давні мислителі-атомісти. Розвиваючи їхні погляди, Лукрецій створив унікальну поему, яка й досі вражає глибиною та широтою мислення її автора, майстерністю художнього письма. Поема справила величезний вплив на розвиток європейської філософської думки.
В українській літературі емоційність Лукрецієвого світобачення відчутна, зокрема, у творчості Б. І. Антонича.
«Сентенції» — одна з найдавніших відомих збірок «крилатих висловів», укладена ще в I столітті після Р. Х. Вислови (сентенції) вибрані з мімів — комічних вистав доволі приземленого характеру, автором яких був Публілій Сір — колишній раб, а згодом успішний автор і актор. «Сентенції» — це віршовані афоризми, часто побудовані на грі слів та несподіваних поворотах думки, які містять влучні спостереження за природою людини й суспільства, моральні та політичні максими.
У перекладі українською мовою з відтворенням віршової форми оригіналу «Сентенції» виходять вперше.
