Відправка замовлень - 4 липня
«Три медалі в шухляді» — збірка вибраних віршів останніх дев’яти років. Про війну, любов та смерть. Про час, що завмирав, зупинявся та не зупинився. Про ПТСР, страх, повернення додому й повернення на війну. Знову. У чергове коло. Це розмова з Богом, із землею, з небом. Це фіксація емоцій та станів. «Три медалі в шухляді» — це те, що не одягнеш на парад перемоги. Це те, що хочеш сховати. А, можливо, й забути. У виданні вміщені й нові тексти, що були написані на Херсонщині 2023 року.
«Третій рай» — це спроба поетичного шаманізму, намагання зібрати воєдино корпус текстів, що став би своєрідним каноном земного раю, як його собі уявляє Автор. Слово «візуалізація» також буде доречним, хоча в збірці не бракує і власне візуальної компоненти — збірка проілюстрована серією розмальованих Іздриком сірникових коробочок. Незайве буде додати, що серія створена під час блекаутів 2022-го, що додає «візії раю» специфічного забарвлення та настрою.
Вірші є сенс видавати або лише найкращі, або всі. Коли поет їх має на своєму рахунку близько семи сотень, важко сподіватися, що всі вони – найкращі. Але, зібрані разом і розташовані у хронологічному порядку, вірші ці набувають значно ширшого за суто поетичне значення. Як поет, Сергій Жадан більш-менш є ровесником української Незалежності. Відколи існує найновіша Україна, відтоді він і пише вірші, без тривалих відпусток і виразних криз, у середньому по два на місяць. Відтак «Усі вірші» – це одна з найретельніших історій України за останні тридцять років: з усіма нашими несподіваними злетами і безпричинними падіннями, хитаннями між лівими і правими крайнощами, убивством силабо-тоніки та її воскресінням, повторенням пройденого і пошуками нових шляхів. Як і належить, на початку був юнацький бунт. Як і слід було очікувати, сьогодні є зріла відповідальність. Одне слово, дорослішає Україна – і дорослішає Жадан. Або навпаки. У кожному разі процес триває, тож є надія, що за якийсь час «Усі вірші» виявляться далеко не всіма.
Олександр Бойченко
Дивовижа, безкраїсть, неідеальність і конечність усього людського. Особливий спосіб дорослішання, який настає із народженням власних дітей, особливий погляд на світ і дорослість широко розплющеними очима дитини. Безцінний час разом, час кохання, любові, надії — та безпорадність їхньої втрати, що приходить з війною.
Безперечна і безумовна любов до всесвіту — жінки, дитини, маленького міста, власного дому, всього, що минає, чого не повернеш.
«Літо, діти, осінь, зима, війна і весна» — поетична збірка, де понад сотню віршів поєднано в цикли історій із місць і часів про фізику і метафізику, крізь які, ніби човен, проминає життя.
Оформлено книгу в найтоншій манері китайської порцеляни одеською художницею Лесею Медвідь, яка добре знає тексти й автора. Її неймовірні малюнки додають атмосферного тиску в картину погоди.
Світ змінюють особистості. Люди, які вириваються з натовпу, щоб власним прикладом показати напрям змін. Світ безжальний до таких людей, але якщо вони витримують спрямований на них тиск і не ламаються, то стають символами. Саме таким був поет Василь Стус (1938—1985), який у своїй творчості здолав колоніальну залежність і зробив національну гідність невіддільною частиною гідності людини. Саме за це ідеологи СРСР не просто заборонили творчість поета — навіть знайомство з ним було крамолою. Проте смерть у карцері табору ВС-389/36 і чин перепоховання праху поета в Україні зробили постать Василя Стуса взірцем для наслідування: «Мене можна, звичайно, вбити, але я — не поступлюся», — ніби промовляє поет кожним своїм учинком.
До видання увійшли 100 віршів Василя Стуса, які є програмними для поета. «Стус сьогодні — одна з тих постатей, які реально об’єднують Україну і вчать нас розуміти одне одного», — зазначає упорядник збірки Дмитро Стус.
«Лара» – триквел до роману Марини Гримич «Клавка». Образ 26-річної головної героїні вже встиг полюбитися читачам. Завдяки їй вони занурюються в повсякдення Києва 1940-х років, зокрема тогочасної української письменницької спільноти, і водночас зацікавлено стежать за інтригою її приватного життя.
У сиквелі – романі «Юра» – Клавка постає вже як мама студента фізичного факультету; обоє потрапляють у круговерть непростих подій 1968 року, які відбуваються в літературному й університетському середовищах Києва, а любовна лінія, що почалася в першому романі, отримує розвиток.
А Лара – це вже Клавчина внучка. Образ цієї обдарованої, але дуже своєрідної дівчинки розкривається, знову ж таки, через спостереження, переживання, роздуми Клавки, якій доводиться вести сімейний корабель крізь часи Чорнобильської катастрофи. Лара – донька Юри і кримської татарки, і їй у романі випаде зробити свій перший серйозний вибір. Муситиме вона й зорієнтуватися в пікантній ситуації «дежавю» навколо любовної інтриги, яка склалася ще в «Клавці» і продовжилася в «Юрі».
