«Три медалі в шухляді» — збірка вибраних віршів останніх дев’яти років. Про війну, любов та смерть. Про час, що завмирав, зупинявся та не зупинився. Про ПТСР, страх, повернення додому й повернення на війну. Знову. У чергове коло. Це розмова з Богом, із землею, з небом. Це фіксація емоцій та станів. «Три медалі в шухляді» — це те, що не одягнеш на парад перемоги. Це те, що хочеш сховати. А, можливо, й забути. У виданні вміщені й нові тексти, що були написані на Херсонщині 2023 року.
«Третій рай» — це спроба поетичного шаманізму, намагання зібрати воєдино корпус текстів, що став би своєрідним каноном земного раю, як його собі уявляє Автор. Слово «візуалізація» також буде доречним, хоча в збірці не бракує і власне візуальної компоненти — збірка проілюстрована серією розмальованих Іздриком сірникових коробочок. Незайве буде додати, що серія створена під час блекаутів 2022-го, що додає «візії раю» специфічного забарвлення та настрою.
Вірші є сенс видавати або лише найкращі, або всі. Коли поет їх має на своєму рахунку близько семи сотень, важко сподіватися, що всі вони – найкращі. Але, зібрані разом і розташовані у хронологічному порядку, вірші ці набувають значно ширшого за суто поетичне значення. Як поет, Сергій Жадан більш-менш є ровесником української Незалежності. Відколи існує найновіша Україна, відтоді він і пише вірші, без тривалих відпусток і виразних криз, у середньому по два на місяць. Відтак «Усі вірші» – це одна з найретельніших історій України за останні тридцять років: з усіма нашими несподіваними злетами і безпричинними падіннями, хитаннями між лівими і правими крайнощами, убивством силабо-тоніки та її воскресінням, повторенням пройденого і пошуками нових шляхів. Як і належить, на початку був юнацький бунт. Як і слід було очікувати, сьогодні є зріла відповідальність. Одне слово, дорослішає Україна – і дорослішає Жадан. Або навпаки. У кожному разі процес триває, тож є надія, що за якийсь час «Усі вірші» виявляться далеко не всіма.
Олександр Бойченко
Дивовижа, безкраїсть, неідеальність і конечність усього людського. Особливий спосіб дорослішання, який настає із народженням власних дітей, особливий погляд на світ і дорослість широко розплющеними очима дитини. Безцінний час разом, час кохання, любові, надії — та безпорадність їхньої втрати, що приходить з війною.
Безперечна і безумовна любов до всесвіту — жінки, дитини, маленького міста, власного дому, всього, що минає, чого не повернеш.
«Літо, діти, осінь, зима, війна і весна» — поетична збірка, де понад сотню віршів поєднано в цикли історій із місць і часів про фізику і метафізику, крізь які, ніби човен, проминає життя.
Оформлено книгу в найтоншій манері китайської порцеляни одеською художницею Лесею Медвідь, яка добре знає тексти й автора. Її неймовірні малюнки додають атмосферного тиску в картину погоди.
Світ змінюють особистості. Люди, які вириваються з натовпу, щоб власним прикладом показати напрям змін. Світ безжальний до таких людей, але якщо вони витримують спрямований на них тиск і не ламаються, то стають символами. Саме таким був поет Василь Стус (1938—1985), який у своїй творчості здолав колоніальну залежність і зробив національну гідність невіддільною частиною гідності людини. Саме за це ідеологи СРСР не просто заборонили творчість поета — навіть знайомство з ним було крамолою. Проте смерть у карцері табору ВС-389/36 і чин перепоховання праху поета в Україні зробили постать Василя Стуса взірцем для наслідування: «Мене можна, звичайно, вбити, але я — не поступлюся», — ніби промовляє поет кожним своїм учинком.
До видання увійшли 100 віршів Василя Стуса, які є програмними для поета. «Стус сьогодні — одна з тих постатей, які реально об’єднують Україну і вчать нас розуміти одне одного», — зазначає упорядник збірки Дмитро Стус.
“Диваки у світі ЛІТЕР” – це цікаві прописи для дітей, які вивчають українські літери.
Особливість таких зошитів полягає в тому, що користуватися й навчатися з ними можна безліч разів.
Коли на початку XX ст. брати Райт побудували перший аероплан, здійснилася давня мрія людини підкорити небо. У наш час «залізні птахи» стали надійними помічниками людей. Ця енциклопедія містить інформацію про сучасні цивільні й військові літаки та гелікоптери. Ви зможете ознайомитися з їхніми льотно-технічними характеристиками й скласти уявлення про те, який вигляд вони мають. Яскраве кольорове видання може стати чудовим подарунком або зайняти гідне місце у вашій бібліотеці.
Книжку адресовано юним читачам та їхнім турботливим батькам.
Чи знаєте ви, як влаштована ферма?
Енциклопедія «На фермі» познайомить читача зі справжнім фермерським життям. На читача чекає безліч фактів про побут та заняття у господарстві. Хто живе та росте на фермі? Які працівники доглядають за тваринами та рослинами? Які продукти там виготовляють? Як змінюється господарство у різні пори року? Читач подорожуватиме фермами різних країн світу, дізнаючись про особливості кожного регіону.
За допомогою ілюстрованих історій, зручної структури викладу, замальовок із життя ферми, пізнавальних інтерактивних блоків із питаннями, на які потрібно шукати відповіді, читач зможе легко запам’ятати корисну та цікаву інформацію. А для того, щоб швидко знайти потрібний розділ, можна скористатися алфавітним покажчиком.
Абрахам Грейс Мерріт (1884–1943) – американський письменник, що творив переважно у жанрах містики, фантастики і містичного нуар-детективу. Розвиваючи літературну традицію темного романтизму, започатковану Едґаром По і продовжену химерною прозою Амброуза Бірса, Абрахам Мерріт був одним із найпопулярніших письменників цього напряму 20–30-х років минулого сторіччя. Його творчість справила значний вплив на багатьох у подальшому знакових письменників, таких як Говард Лавкрафт, Фріц Лейбер, Рей Бредбері та інших.
Цікавим фактом у творчій біографії Абрахама Мерріта є незвичний досвід співпраці видатних майстрів химерної прози, коли він об’єднав зусилля з Робертом Говардом, Говардом Лавкрафтом, Кетрін Мур і Френком Лонґом для створення повісті «Виклик з потойбіччя». Твір писався «ланцюжком», де кожний автор продовжував текст попередника.
Дослідник фольклору й окультизму, палкий прихильник темної літератури, оспівувач загублених світів, прадавніх богів і неймовірних пригод, Абрахам Мерріт майстерно переплів свої химерні історії з не менш фантастичними прадавніми віруваннями. У більшості своїх історій Абрахам Мерріт описує зіткнення сучасної людини науки і раціонального світогляду із зловісними дивовижами давніх епох. Займаючись археологією та етнографією, Мерріт чудово знав, що не все на світі можна раціонально пояснити, і що інколи трапляються речі, перед якими пасує сучасна йому наука, але які добре відомі науці сивої давнини, яку в новітні часи називають магією і відносять до темних заборонених знань. Переважно про такі речі зазвичай і веде мову у своїх творах Абрахам Мерріт, з притаманною йому серйозною заглибленістю у предмет оповіді і неабияким талантом майстерного оповідача карколомних і загадкових історій.
Ця книжка містить дві класичні повісті “Гори, відьмо, гори!” та “Повзи, Тінь, повзи!”
“Гори, відьмо, гори!” – рідкісний зразок містичного нуар-детективу, що розповідає про низку загадкових і зловісних подій у Нью-Йорку 1930-х, коли лікар та науковець доктор Ловелл і відомий ганґстер Рікорі протистоять лихим прадавнім чарам, які розповзаються містом, нищачи всіх, хто потрапляє в їхні лабети. “Темне полум’я зловісної мудрості, що згущувало тіні похилених у роздумах каменів Стоунхенджа; яке пізніше годувалося з рук римських легіонерів; яке, хтозна чому, набиралося сил в середньовічній Європі, і все ще палає, все ще живе та могутнє…” – зазначає у своїх нотатках під назвою “Диявольські ляльки мадам Менділіп” доктор Ловел, і він тут геть не згущує фарби.
На сторінках повісті “Повзи, Тінь, повзи!” оживає давня бретонська легенда про загублене і прокляте місто Іс, його короля Ґрадлона і його доньку-відьму, біляву Дагут, якій підвладні тіні. Плин історії постає у вигляді спіралі, і давнє місто з його темними чарами, кривавими ритуалами і служінням потойбічним богам знову повертається до життя, аби ще раз повторити всі химерні виверти правічної легенди.
Наостанок читачам пропонується післямова письменника, літературознавця і перекладача Євгена Ліра, в якій він розповідає про контексти творчості Абрахама Мерріта і про його важливе місце в літературі химерного та дивовижного.
