Понад усе Сонья мріяла податися в мандри разом зі своїм дядечком Гендріком. Донедавна з мандрами її пов’язувала лише фібула, знайдена ним на Лофотенських островах — подарунок на конфірмацію. Та не встигла вона нею намилуватися, як за тисячолітньою прикрасою прийшов такий собі Еспен… 

 

І не лише забрав те, що в нього поцупив дядечко Гендрік, а й прихопив Сонью із собою в Йотундальський ліс — місце не для людей. Так розпочалася її перша мандрівка, в якій вона мала остерігатися не лише войовничих вікінгів і тролів, а й ображеного змія Яльмара. Подейкують, він пожиратиме на своєму шляху все, доки не знайде людину...