Замовлення тимчасово не приймаємо. Проводяться технічні роботи.
«Оповідки Старого Світу» – вигадливі історії часів давньої України. Вони покажуть вам, як чоловіча сміливість і винахідливість перемагає підступ лихих; як дитяча хоробрість і кмітливість долає силу давнього монстра. Нагадають, що материнська любов і доньчина відданість здатні врятувати навіть від найхитріших духів.
Юна Софі покинула роботу продавчині у відділі капелюшків й очолила новостворене детективне бюро «Тейлор і Роуз». Роботи молодим детективам не бракує! Тимчасом усі очікують на святкування Нового, 1910 року, і в «Сінклері», звісно ж, знову планують вразити Лондон небаченими розвагами та розкішшю. Там відбудеться неймовірний, розкішний бал «Опівнічного павича»! Софі та друзі теж планують новорічні розваги та поїздку до Фіцджеральдів, куди їх гостинно запросила молода художниця Лео. Утім, Софі таким чином хоче поєднати гостювання в її маєтку з відвідинами колишнього друга свого батька, полковника Фейрлея. Можливо, той відкриє дівчині таємницю загибелі папá? Проте на Софі чекає невдача: Фейрлей за дивних обставин загинув приблизно тоді, коли й батько Софі. Хто стоїть за його смертю? Пошуки вбивці знову зіштовхують Софі та її друзів із «Братством Дракона» і Бароном, який цього разу планує вбивство короля, хаос у Лондоні та… початок світової війни, а для втілення свого ницого плану обрав бал в універмазі «Сінклер».
Це четверта з остання книжка із серії "Таємниці універмагу "Сінклер".
Чи бояться дорослі? Здається, бояться всі: і діти, і підлітки, і дорослі.А коли в тебе відбирають улюблену собаку чи можливість бути простим непоказним учнем у класі — ти боїшся ще більше.Доля зводить Свен і Паркер у дивних обставинах та вчить їх розуміти, що можна бути ким завгодно, але завжди добре, коли поруч є хороші друзі й собака.
Зоряна складає сумні пісні на укулеле й зачитується книжкою про хлопця, який мандрує лісами. А інколи боляче б’ється ногою об кут, щоб вивільнити свої емоції й почуття. Зоря — м’яка, потайлива і трохи незграбна підлітка. Ніхто не знає, що вона відчуває насправді. Навіть Мама. Ровесники закохуються, курять травку, завойовують авторитет, а Зоря витрачає всі заощадження на пошук батька, про якого багато років поспіль затято мовчить уся родина. Дівчина вирушає на пошуки чоловіка, причетного до її появи на світ, — і опиняється на порозі дому батька, який вважає себе ветераном міжгалактичної війни…
Це зворушлива історія про дорослішання, людські байдужість і небайдужість, дружбу, ментальне здоров’я та маленькі кроки назустріч людям, яких любиш.
Люці Альвенштайн мало не кінчиками пальців відчуває, що щось не так із запрошенням, яке вона тримає в руках. «Турнір тисячі талантів» — неймовірна можливість для найкращих юних парфумерів світу! Запрошення від Елоді де Рішмон, якій Люці не просто не довіряє, а чекає всіх можливих підступів. Що тепер замислила ця лиходійка?
Хоч як Люці хотілося б уникнути участі, вибору в неї немає, тож разом з Матсом, Леоном і Дааном де Брайном вона їде до Англії, щоб взяти участь у змаганнях.
Великий турнір раптово перетворюється на квест «залишитися в живих», і Люці розуміє, що може дуже дорого заплатити за те, чого й так не могла уникнути.
Одного разу Яна сідає у потяг «Рахів — Київ» і знайомиться з дідусем. І, попри зупинки у маленьких селищах, гамір нових пасажирів плацкарту й фізичну втому, дівчина все уважніше слухає Василя Васильовича. Його історія, неначе намистини, нанизується на нитку спогадів її власного життя.
Чи зустрінуться вони знову? Чому гірські маршрути, пейзажі й нічний ліс — незамінні ліки проти власних травм? Напевно, ці відчуття знайомі кожному — такі особисті й невимовлені… Але що станеться, якщо про них заговорити вголос?
Десь серед темного лісу на останніх відсотках заряду телефону, що слугує ліхтариком, дівчина йде вперед, попри виснаження й біль у ногах, цитуючи Ліну Костенко: «Цей ліс живий, у нього добрі очі». Бо вона вірить у світло і не втомлюється шукати його серед людей.
Невелика за обсягом повість, що складається із двох частин і скомпонована у вигляді низки оповідань, несподівано стала вважатися шедевром світової класики, була визнаною найкращим на той час твором для дітей. За десять років після першої публікації книгу перевидали 13 разів! 1882 року вийшов перший переклад повісті французькою, 1884 — англійською мовами. 1899 року її ввели в шкільну програму США.
Щоранку дорогою до школи Філіп, Фло та Кароліна завертають у невеличку цукерню в Глухому закутку № 23. Там вони купують у Лео (так звати власника) ласощі, якими смакують на перервах між уроками. Комісар карної поліції Ларс так само щоранку заходить у згадану цукерню. Він також є страшенним ласуном, а найбільше полюбляє цукерки з локрицею. Проте їх поєднує не лише любов до солодощів, а й пристрасть до розслідування найзаплутаніших злочинів. У детективної команди «Локриця», як вони себе назвали, є навіть власний офіс, де вони зустрічаються, — голуб’ятня під дахом цукерні Лео.
Цього разу юні детективи, а разом із ними й читачі, переслідуватимуть змовників, що використовували у своїх підступних намірах чхальний порошок, вистежуватимуть злодія, який поцупив коштовності, а також знайдуть таємничий піратський скарб.
Запам’ятовуйте та зіставляйте факти, шукайте докази на картинках-загадках, перш ніж продовжити гонитву за злочинцем на наступній сторінці!
Джордж Орвелл (1903–1950) – англійський письменник і публіцист, який став знаменитим завдяки найвідомішому роману в жанрі антиутопії «1984», де він змалював жахливе тоталітарне суспільство майбутнього, а також повісті «Колгосп тварин», де в алегоричній формі розповів про часи становлення СРСР.
На жаль, на тлі цих знаних книжок для багатьох читачів і досі лишається в тіні інший доробок Орвелла, зокрема роман «Донька пастора», в якому письменник з притаманною йому спостережливістю і глибиною розмірковує над питаннями віри та її втрати, оповідає про тамоване прагнення іншого життя і несвідомий пошук свободи від лабет та умовностей суспільства англійської провінції 30-х років минулого сторіччя. Це часом жорстка, часом сентиментальна розповідь про напередвизначеність долі, про неочікувано здобуту свободу і про страх перед нею, який інколи настільки великий, що добровільне повернення до звичної в’язниці безпросвітних буднів сприймається як вище благо. Врешті-решт, це роман про парадоксальність і суперечливість людської вдачі, а отже, деякою мірою, про кожного з нас.
Дороті Хейр – донька превелебного Чарлза Хейра з усіма класичними наслідками на взірець ведення домашнього господарства, порядкування скромним церковним бюджетом, догляду за часто дратівливим і невдячним батьком і обов’язковими відвідинами пастви Англіканської церкви, яка поступово здає свої позиції серед вірян, поступаючись модернішим конфесіям, які не настільки відстали від віянь часу. А ще Дороті Хейр досі незаміжня, хоча вже невдовзі переступить поріг, який відділяє молодість від зрілості, що, звісно, не додає їй оптимізму щодо перспектив свого подальшого життя.
Так би й не побачила Дороті у своєму житті нічого, окрім маленького англійського містечка, без жодних перспектив бодай колись змінити чи навіть розірвати осоружне коло свого не надто радісного життя, якби не дивна випадковість, яка вириває її із цієї сірої одноманітності і жбурляє у вир геть іншого життя – тяжкого, химерного, виснажливого, але такого справжнього…
У романі «Донька пастора» Орвелл розмірковує про життя без вибору, про безвихідь, коли страх того, що нічого й ніколи не зміниться, співмірний страхові змін, врешті-решт про те, що, опинившись на волі, колишні ув’язнені часто знову прагнуть повернутися до в’язниці одноманітної напередвизначеності, бо, окрім усього, справжня свобода ще й має властивість лякати.
