«Перехресні стежки» — один з найвідоміших творів Івана Франка. Цей текст — уміле поєднання детективної історії та суспільно-політичного роману. 

 

У центрі сюжету — молодий адвокат Євгеній Рафалович, який приїжджає в невеличке галицьке містечко і стає народним захисником. Там він зустрічає кохання своєї юності. Та колишня кохана перебуває у пастці нещасливого шлюбу із чоловіком-садистом: знущання і приниження тривають роками, і жінка, не маючи сил на втечу, у відчаї наважується на вбивство. І це стане лише початком подій, які сколихнуть сонне містечко.

 

На тлі цих подій Франко промальовує психологічні образи та глибинну мотивацію героїв, і паралельно з розвитком сюжету майстерно зображує вибір головного героя — попри все знайти вихід із замкненого кола, де слабші завжди програють, а легковірні стають жертвами шахрайства й маніпуляцій.

 

У виданні повністю збережено оригінальну орфографію автора, що була підпорядкована правопису, який зараз називаємо «желехівкою». Його особливості полягають, зокрема, в послідовному вживанні літери «ї» не лише на місці звукосполуки «йi», а й замість давніх «ѣ» та «е» (снїг, дїло, Евгенїй), в окремому написанні частки -ся при дієслові (знайшов ся, сердив ся), а також у збереженні м’якого «л» в іншомовних словах (плян, кляса, клюб).