Бостон, 1926 р. Після смерті за дивних обставин його двоюрідного діда, Френсіс Терстон виявляє у документах, які він успадкував, про існування секти, що присвятила культ безіменній істоті, яка спить мільйони років. Криваві ритуали, які практикуються в затоках Луїзіани, загадкові вбивства, скоєні у різних місцях земної кулі, художники, що впадають у безумство після жахливих нічних марень, відродження культів предків і, насамперед всього, циклопічне місто, що підіймається з глибин океану під час шторму... Терстон поступово усвідомлює, що дослідження його родича щодо культу Ктулху були надто близькі до істини, і що в тіні, його послідовники працюють над тим, щоб пробудити свого язичницького бога, готового обрушити божевілля та руйнацію на світ.

 

Зірки мають рацію. Кінець близько?

 

Цим оповіданням Лавкрафт написав одну із найвідоміших історій в американській фантастичній літературі 1920-х років. Ктулху, Великий Стародавній, який мріє і чекає на дні чорної океанської безодні, стане єдиним символом цілого всесвіту, створеного письменником із Провіденсу.

 

Завжди зачарований цією працею, населеною істотами, що ховаються в темних кутах, і гігантськими Стародавніми, одного погляду на яких достатньо, щоб занурити вас у безумство, Франсуа Баранже, ілюстратор, визнаний у всьому світі за його таланти концепт-художника для кіно та відеоігор, взявся за «циклопічну» задачу втілення образів основних сюжетів Лавкрафта.