Поперед різних Сенек, Авреліїв, Декамеронів та Ходжа Насреддінів, коли нудьга огортає серце, розгортаєш книжечку "просторіканцій" мого дивовижного краянина Федорця. Він ніколи не чув про Демокріта, який зізнавався, що замість гніву його охоплює сміх. Але сам казав: "Якщо морщити писок, то вже ліпше від сміху". Бо й справді: тільки мудрець роздирає сміхом завісу буття.

 

Його мудрі окришини бесід відтворюють для мене глибокий чин нашого животворного народного таланту. Воістину словесні кристали нашого посполитого інтелекту - гострого, блискучого, прагматичного, лукавого, веселого.

 

Ці прописи - книга радості. Простої, тихої, мудрої радості і просвітленого смутку.