Мама Му перестрибнула загорожу.
— Ой! Тут лежить якась пташка! — скрикнула вона.
Корова принюхалася: нюх, нюх.
— Жива чи ні?
Пташка підвелася і сіла в траві:
— Кар-р! Що за НІСЕНІТНИЦІ?! Яка я тобі пташка! Я ворон. Мене так і звати — Ворон.
— А мене звати Мама Му, — сказала корова й привітно всміхнулася.
Саме тоді Мама Му вперше зустріла Ворона.
Мама Му стояла на дорозі, тримаючи між ногами свій велосипед.
Ворон сін на кермо.
– Кар-р, Мамо Му, куди це ти?
— Привіт, Вороне! Ми з Ліною їдемо велосипедами в місто, де підемо в басейн. Вона казала, що там можна отримати за плавання медаль і можна покататися в трубі.
— Хай тобі грець! Корови не отримують медалей за плавання. Корови не катаються в трубах. Чого доброго, ще застрянеш там!
— Ти — корова, Мамо Му, — сказав він. — А корови не гой-да-ють-ся.
— А от і гойдаються, — відрубала Мама Му. — Жаль корів, які зроду не гойдалися.
— Жаль! — скрикнув Ворон. — Кар-р! Корови ходять луками й пасуться. А потім стоять, ремигають і ловлять витрішки. А тоді заходять в корівник і їх там доять. І вони відчувають від того задоволення.
— А я не відчуваю, — сказала Мама Му. — Не треба весь вік стояти, ремигати і ловити витрішки через те, що ти корова.
Мама Му випала із санчат і покотилась. А коли перестала котитися, вже нагадувала величезну сніжку, з якої стирчали роги.
Ворон підійшов до Мами Му, яка лежала в снігу та сміялася.
Схрестивши на грудях крила, він дивився на неї суворим поглядом.
— Ти позбивала всі кілочки, що позначали звивисту дорогу, — сказав він. — Усі до одного!
— Му-у, це було так здорово! — тішилася Мама Му.
— Санчата аж підстрибували на горбочках, — вів далі Ворон. — Дивно, що вони вціліли.
— Найвеселіше було падати з них, — мовила Мама Му.
— Вороне… зараз наша черга!
— Ні! — вигукнув Ворон.
— Чого це ні?
— Ти корова, Мамо Му.
— Але ж дитячу гірку поставили на луці, де пасуться корови. Хіба не так, Вороне? — спитала Мама Му.
— КРА-А! Однак вона для дітей, Мамо Му. Діти завжди тут купаються. Діти люблять спускатися з гірки. Через те її тут і поставили. А не тому, що на луці пасуться корови. Зрозумій же ти це!
— Ходімо туди, — сказала Мама Му.
У маленького лисеняти Арчибальда купа справ, адже настав час святкувати: треба відшукати якомога більше великодніх яєць, отримати особливий подарунок на день народження, прочитати улюблену книжечку, сховавшись під ковдрою з ліхтариком, та відсвяткувати Різдво в колі друзів і родичів. Приєднуйся до веселої компанії добрих тварин і насолоджуйся захопливими пригодами.
ВЕЛИКОДНІЙ УРОЖАЙ
СЮРПРИЗ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯСЮРПРИЗ НАРОДЖЕННЯ
НЕ ХОЧУ СПАТИ!
ЩАСЛИВОГО РІЗДВА!
1. Коротенькі милі казки французької авторки.
2. Добрі герої, цікаві пригоди, прихована мораль.
3. Яскраві ілюстрації відомої французької художниці.
4. Текст простий для сприйняття, покликаний зацікавити дитину. Підходить для першого читання.
Лінь Чушен покинула університет і пішла з дому, аби йти за мрією. Щоб якось зводити кінці з кінцями, дівчина знаходить роботу в «Агенції щасливих церемоній». Спочатку вона не розуміла, що їй доведеться працювати в похоронному бюро, але з часом усвідомила, що ця робота полягає не лише в допомозі сім’ям із організацією похоронів, а й у тому, щоб до небіжчиків ставилися з повагою, забезпечити їм гідний шлях у останню путь.
Лінь стає свідком болючих і зворушливих прощань: спостерігає за батьком, який не може змиритися із самогубством сина, матір’ю, яка не може відпустити дитину… Дівчина бачить безліч прощань і розуміє, що будь-яку проблему можна вирішити, якщо це не смерть…
