Мама Му перестрибнула загорожу.
— Ой! Тут лежить якась пташка! — скрикнула вона.
Корова принюхалася: нюх, нюх.
— Жива чи ні?
Пташка підвелася і сіла в траві:
— Кар-р! Що за НІСЕНІТНИЦІ?! Яка я тобі пташка! Я ворон. Мене так і звати — Ворон.
— А мене звати Мама Му, — сказала корова й привітно всміхнулася.
Саме тоді Мама Му вперше зустріла Ворона.
Мама Му стояла на дорозі, тримаючи між ногами свій велосипед.
Ворон сін на кермо.
– Кар-р, Мамо Му, куди це ти?
— Привіт, Вороне! Ми з Ліною їдемо велосипедами в місто, де підемо в басейн. Вона казала, що там можна отримати за плавання медаль і можна покататися в трубі.
— Хай тобі грець! Корови не отримують медалей за плавання. Корови не катаються в трубах. Чого доброго, ще застрянеш там!
— Ти — корова, Мамо Му, — сказав він. — А корови не гой-да-ють-ся.
— А от і гойдаються, — відрубала Мама Му. — Жаль корів, які зроду не гойдалися.
— Жаль! — скрикнув Ворон. — Кар-р! Корови ходять луками й пасуться. А потім стоять, ремигають і ловлять витрішки. А тоді заходять в корівник і їх там доять. І вони відчувають від того задоволення.
— А я не відчуваю, — сказала Мама Му. — Не треба весь вік стояти, ремигати і ловити витрішки через те, що ти корова.
Мама Му випала із санчат і покотилась. А коли перестала котитися, вже нагадувала величезну сніжку, з якої стирчали роги.
Ворон підійшов до Мами Му, яка лежала в снігу та сміялася.
Схрестивши на грудях крила, він дивився на неї суворим поглядом.
— Ти позбивала всі кілочки, що позначали звивисту дорогу, — сказав він. — Усі до одного!
— Му-у, це було так здорово! — тішилася Мама Му.
— Санчата аж підстрибували на горбочках, — вів далі Ворон. — Дивно, що вони вціліли.
— Найвеселіше було падати з них, — мовила Мама Му.
— Вороне… зараз наша черга!
— Ні! — вигукнув Ворон.
— Чого це ні?
— Ти корова, Мамо Му.
— Але ж дитячу гірку поставили на луці, де пасуться корови. Хіба не так, Вороне? — спитала Мама Му.
— КРА-А! Однак вона для дітей, Мамо Му. Діти завжди тут купаються. Діти люблять спускатися з гірки. Через те її тут і поставили. А не тому, що на луці пасуться корови. Зрозумій же ти це!
— Ходімо туди, — сказала Мама Му.
Прочитати книгу — це вже серйозний вчинок, а поділитися враженнями про неї — небачений героїзм.
За допомогою читацького щоденника «Ч(Ц)итати вголос» ти зможеш не лише записувати свої книжкові думки, а й проводити опитування, описувати персонажів, які привернули твою увагу, та створювати цікаві історії.
А ще матимеш шанс дізнатися, як ондатра пов’язана із книгами.
На тебе чекає цікава пригода!
У розділі "Файли" можеш побрати цікаві додаткові читацькі поради для батьків і юних читачів. Обов'язково заглянь!
«Експеримент нарешті вдався: я створила зомбі! Єдина проблемка — він тільки й думає, що би зжерти… Удома чи в школі його одразу помітять, бо ж смердить немилосердно. Я назвала його Оуеном, і всі думають, що він мій друг із Трансильванії… Тільки про це нікому!»
Зомбі Оуен — дещо неоковирне творіння Адель — уже встиг стати зіркою бойз-бенду, а зараз повернувся додому. І це халепа…
Аделі знадобиться вся її винахідливість, щоб облаштувати його в сараї, подбати, щоби голуби лишилися живими… і, якщо вийде, не дати з’їсти її батьків…
Люці Альвенштайн мало не кінчиками пальців відчуває, що щось не так із запрошенням, яке вона тримає в руках. «Турнір тисячі талантів» — неймовірна можливість для найкращих юних парфумерів світу! Запрошення від Елоді де Рішмон, якій Люці не просто не довіряє, а чекає всіх можливих підступів. Що тепер замислила ця лиходійка?
Хоч як Люці хотілося б уникнути участі, вибору в неї немає, тож разом з Матсом, Леоном і Дааном де Брайном вона їде до Англії, щоб взяти участь у змаганнях.
Великий турнір раптово перетворюється на квест «залишитися в живих», і Люці розуміє, що може дуже дорого заплатити за те, чого й так не могла уникнути.
От би не існувало ніяких правил, і можна було їсти що заманеться, вдягатись як на душу ляже і чудити донесхочу! Хлопчик уявляє собі, як би це було дивовижно — ламати всі стереотипи! А водночас усвідомлює, що якби не було правил, то їх не було б не лише для нього, а й для всіх довкола… І що тоді?!
Ця книжка — не просто розвага. Вона вчить не лише проявляти креативність, а й критично мислити і усвідомлювати відповідальність за свої вчинки.
Для дітей віком від 3 років.
