Відправка замовлень - 20 серпня
Вишуканість, драматизм і вічне прагнення більшого: Ольга Кобилянська — мисткиня, чиї слова звучать наче музика. Її твори сповнені сонячним світлом і вільним подихом вітру, її героїні — як натягнуті струни: здається, мить — і мелодія змовкне, та попри все вона розливається далі, торкаючись самої душі.
Відверта, пронизлива і сучасна — класика, що по-справжньому відкривається тим, хто вміє відчувати.
Змінюються історичні декорації, та психіка людини залишається майже незмінною. Чи не так само, як головний герой роману Яків Михайлюк, і тепер людина часом розчаровується в юнацьких ідеалах і сходить на шлях вигоди, індивідуалізму й чуттєвих насолод? Чи не так само шукають деякі жінки успішного заміжжя, не гребуючи задля цього нічим? Чи не такою самою залишається у віках батьківська любов?
Володимир Винниченко в романі «Записки Кирпатого Мефістофеля» досліджує питання розуму й інстинкту, сім’ї та розлучення, опіки над дітьми й абортів, обов’язку та особистих бажань, закоханості й любові, високих поривань і загрузання в болоті повсякденності. Тонкий психологізм роману ставить його на один щабель із безсмертними творами світової класики.
Краса і сила, любов і боротьба, незламна воля і глибина почуттів: герої «Захара Беркута» зіткані з протилежностей, що дивовижними візерунками поєдналися в їхніх душах. Народжені надихати й перемагати, вони переконані, що «Лиш боротись — значить жить!».
Інтелектуальна, почуттєва й актуальна — класика, що наснажує тих, хто сміливо дивиться в майбуття.
«Кайдашева сім’я» поєднує в собі неперевершений гумор, яскраві українські образи, неповторний національний колорит і нотку смутку. Повість побачила світ 150 років тому, а й досі не втратила своєї популярності. У світовій літературі мало який твір може похвалитися такою славою серед багатьох поколінь.
Імена героїв повісті для українців стали загальними, п’єси за цією книжкою не сходять зі сцен театрів, а нещодавно на екрани вийшов серіал, який переніс персонажів «Кайдашевої сім’ї» в сучасне життя.
Чому ж ми так любимо цю книжку? Бо вона про нашу здатність весело ставитися до життя, про наші стереотипи, примхи, хиби та слабкості. Про те, що нас єднає та розділяє. Про нашу різноманітність і вміння бути сильними в будь-якій ситуації.
Ім’я Івана Петровича Котляревського (1769—1838), засновника нової української літератури, пов’язують, у першу чергу, з його поемою «Енеїда» (1798), яка вже понад двісті років зачаровує читачів. Це була перша друкована українська книга, написана народною мовою, перша національна поема. Запозичивши сюжет античної поеми Вергілія, Котляревський наповнив цей твір дотепним українським гумором, повір’ями, звичаями, картинами воєнного і мирного життя, описом одягу, страв — усе це надає поемі яскравого національного колориту. «Енеїду» сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця XVIII — початку XIX століття.
Нова поетична збірка Ольги Ольхової охоплює тексти, написані протягом кількох попередніх років. У притаманній авторці інтелектуальній метафоричності відчитуються головні мотиви — плинності часу й невідворотності почуттів — любові, розпачу, страху. Перед лицем найбільшої загрози найголовнішим орієнтиром стає вчасність.
Вірші сповнені передчуттям загроз війни, її проживанням, етюдними замальовками з життя, гострою спостережливістю.
Символічна назва «...якщо не тепер?» відгукується розумінням важливості кожного прожитого моменту, цю ж концепцію розгорнуто в 5 розділах, кожен із яких говорить про особливу так звану «обставину часу».
Мій світ змінився, щойно я переступила поріг академії. Ніщо не було правильним ні в цьому місці, ні в її учнях. І ось я опинилась тут, звичайна людина серед богів... чи монстрів. Я досі не можу визначитись, до якого з цих войовничих кланів я належу, і чи належу взагалі. Я знаю лише одне, що їхня спільна ознака — це ненависть до мене.
А ще є Джексон Вега. Вампір зі своїми небезпечними таємницями, який нічого не відчуває вже сотню років. Але щось у ньому вабить мене. Щось із того, що зламане в ньому, і це якимось чином співпадає з тим, що зламане в мені. Що загрожує нам усім загибеллю. Адже Джексон змурував стіну навколо себе не просто так.
І тепер хтось хоче спробувати розбудити сплячого монстра. І я починаю задумуватись, чи не привезли мене сюди навмисно — як певну приманку.
Як приємно довгими зимовими вечорами вмоститися в затишку поруч із мамою чи з татом, із бабусею чи з дідусем і розгорнути книжечку, щоб прочитати веселі й дотепні вірші та роздивитися яскраві малюнки до них! Це ж справжнісінький чарівний книжковечір!
Уже знаєш усі букви? Молодець! А якщо якихось ще не знаєш, то з «Азбукою-читалочкою» вивчиш швидко й легко! Це ж так цікаво: знаходити знайомі букви в словах чи предмети на малюнку, в назві яких є цей звук. Отож умощуйся зручніше та мерщій розгортай цю книжку!
«Насувається буря. Дика лють, яка пожиратиме ніч і день, землю і море, аж поки зостанеться сама печаль. Бійся її, опирайся їй, знищуй її», — каже пророцтво. І Мерріан готова прийняти виклик. Та дівчина відчуває, що прагне зцілювати, а не вбивати. Вона надто далеко відійшла від своєї справжньої суті, тож настав час знайти зворотний шлях. Щоб врятувати Дванадцять Островів, Мерріан мусить стати Магом. Дівчина має повернутися до своїх коренів, до Західних Островів — і закликати силу, що тече в її крові. Там, на Заході, навіть повітря просякнуте присмаком долі. Однак ніщо не розбещує більше за владу…
Що обере Мерріан, стоячи перед обличчям смерті?
