Відправка замовлень - 20 серпня
Книга Володимира В’ятровича, історика, коло наукових інтересів якого — український рух опору. «Нотатки неучасника бойових дій», як він сам їх називає, — це 45 розділів, 45 життєво важливих уроків історії, які ми маємо засвоїти, щоб відстояти незалежність і саме існування держави Україна.
Це 45 важливих питань, які стосуються кожного, і від вирішення яких залежить життя українців. Історія — сувора вчителька, яка повторює незасвоєні уроки неуважним учням.
Видатні українські історики розвінчують міфи радянської пропаганди!
Чи правда, що пакт Молотова-Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР? Чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру? Сталін узгоджував військові дії з Гітлером? Бандера був агентом спецслужб нацистів? Кримські татари масово дезертирували на початку війни?
На ці теми ще 30 років тому боялися говорити навіть із рідними!
Слово «Волинь» для поляків стало символом вбивства, хоч більшість і їх, і українців почули про ці події вперше лише на початку 2000-х років. «Волинь-43» — не вигадка польської чи російської пропаганди, а реальна страшна історія загибелі тисяч поляків та українців. Та її межі значно ширші у часі та географії…
Автор книги Володимир В’ятрович — історик і публіцист, один з найвідоміших дослідників українського визвольного руху, голова Українського інституту національної пам’яті та автор монографії «Друга польсько-українська війна 1942-1947 років», яка спровокувала бурхливу дискусію істориків навколо подій «Волині-43». Ця книга, написана на її основі, стала чи не першою спробою науково-популярного викладення подій, які російська пропаганда назвала «волинской рєзньой». Автор пропонує перестати робити поділ між катами та жертвами за національною ознакою та поглянути на події літа 1943 року на Волині у контексті україно-польської історії до, під час та після Другої світової війни, вивчаючи спогади безпосередніх учасників подій, документи українського та польського підпілля, Армії Крайової та УПА. Саме вони були дійовими особами цієї трагедії, що тривала не один рік.
Але хто ховався і продовжує ховатися за лаштунками цих подій? Хто отримує політичні дивіденди з історії двох найчисленніших європейських народів, що довгі роки виборювали свою державність під владою імперій, чиї кордони малювались на мапах з волі іноземних генералів і чиї визвольні гасла «від моря до моря» та «від Сяну до Дону» перетнулись у місці, що стало синонімом біди? Ця книга — можливість сформувати власну думку про волинські події, яка спиратиметься не на газетні чи політичні спекуляції, а на об’єктивні факти історії народів, для яких ця війна повинна стати останньою. Не в сенсі найближчої за часом, а такої, після якої буде неможлива інша…
Як дізнатися історію цивілізацій, які ще не винайшли писемність, документи яких не зберігають в архівах? Наприклад, одночасно з будівництвом пірамід у Єгипті на території України розвивалася трипільська землеробська «цивілізація». Усі свідчення про неї нам відомо винятково з розкопок. Дописемна історія людства охоплює період у більш ніж два мільйони років. І більшу частину джерел для написання історії стародавнього світу отримано археологами. А як клімат і географія вплинули на розвиток історії? Завдяки своїй строкатій кліматичній зональності українські території тривалий час була зоною контактів і конфліктів найрізноманітніших цивілізацій.
Про давню історію України розмірковують автори цієї книжки.
Володимир В’ятрович — фаховий історик, що досліджує український визвольний рух XX століття, а також публіцист-популяризатор. Його праці «Історія з грифом «Секретно»» та «За лаштунками «Волині-43»» уже стали бестселерами.
Доповнене 12 новими нарисами перевидання «(Не)історичних митей» В’ятровича не є науково-популярною книжкою в традиційному розумінні цього слова. Але він не зміг би її написати, якби не був професійним істориком, який глибоко «сидить» у темі. У цій збірці йдеться про події, довести правдивість яких неможливо жодним документом, адже бурхливе XX століття їх просто нам не залишило. Але тонке відчуття духу того часу підказує авторові, що ці події могли відбутися. І хтозна, чи не відбулися...
Так, Володимир В’ятрович свідомий того, що історія не знає слова «якби». А все ж йому не бракує відваги переступити через цю аксіому. Як і відваги спробувати перо в текстах, що більше тяжіють до літератури, ніж до публіцистики.
(Не)історичні миті, які лягли в основу цієї книжки, вихоплено з попереднього століття української історії: творчі плани Леонтовича, яким не судилося втілитись; заключна роль Курбаса, зіграна зовсім не на сцені; потяг, що везе київських студентів під станцію Крути; останні бійці УПА в останній криївці; радянський концтабір, де гинуть поети, але народжуються вірші. Автор доводить свої оповіді до сьогодення — Майдану 2014-го й російсько-української війни. Це 50 нарисів-миттєвостей — маленьких уламків мозаїки, що вкупі творять велике полотно історії, з її яскравими й похмурими кольорами, тонами й напівтонами.
Наприкінці липня 1991 року в доповідній КГБ Голові Верховної Ради УРСР Леонідові Кравчуку повідомляли про сценарій можливого розпаду СРСР, який спрогнозували в США. Голова КГБ СРСР Володимир Крючков стверджуватиме, що ще кількома роками раніше комуністичні спецслужби відчували наближення колапсу. Що відбувалося за лаштунками Серпневого путчу, який зробив розпад СРСР швидким і незворотним? Як сталося, що із чотирьох сценаріїв розвитку подій, описаних у прогнозі ЦРУ, українці обрали найрадикальніший — «Розпад»? У цій книжці автор поденно відтворює події 1991 року. Наводить ще донедавна секретні архівні документи ЦРУ і КГБ. Уперше зіставляє спогади учасників і свідків здобуття Україною незалежності: політиків, істориків, письменників. І відповідає на запитання, хто насправді зруйнував імперію зла.
Хлопчик Вітя все життя ріс із бабусею Світланою — неабиякою вигадницею, люблячою і доброю. Але він так сумує за татом, який працює десь в Африці і ніяк не приїздить на свята... Загадкова Міс Таємниця обіцяє, що вони з татом обов’язково зустрінуться, і запрошує Вітю в подорож до казкових країн Зландії і Добряндії. Раніше про ці краї він чув лише з бабусиних переказів. Та, можливо, колись саме тут він нарешті зустрінеться з татом та врятує дівчинку Добринку від короля Зланика? («Таємниця Віті Зайчика»)
Троє друзів із села Гарбузяни отримують від таємничого незнайомця подарунок — жаб’ячу лапку. Виявляється, це чарівний талісман, який здійснює усі бажання. Виграти машину? Залюбки! Знятися в кіно? Легко! От тільки хлопці ще не знають: для їхньої дружби це справжнє випробування. («Чарівний талісман»)
Казкова повість «Ундина» (1811) — найвідоміший твір німецького письменника епохи романтизму Фрідріха де ля Мотт Фуке — належить до класики світової літератури. В основі повісті — сюжет із германської міфології про чарівну ундину — звабливого духа води, що закохується в прекрасного юнака. Твір, написаний у дусі середньовічного лицарського роману, сповнений елементів фантастики й подекуди справді нагадує казку.
У нього обличчя Хікару. У нього голос Хікару. У нього навіть спогади Хікару. Але те, що повернулося з гір пів року тому, — це не найкращий друг Йошікі. Що б це не було, воно небезпечне.
Йошикі не знає, що йому робити. Тусуватися, як раніше, і разом ходити до школи, наче нічого не сталося… це так важко й водночас так легко. Адже підмінок — майже ідеальна копія. І нібито щиро дбає про Йошікі. Та чи здатна така істота на щирість? І чи аж так неправильно потай радіти, що Хікару — «Хікару» — досі поряд, хай яку небезпеку він може таїти?..
