«Ну він же інтроверт!», «Ну вона ж інтровертка!» — часто звучить як образа. Немов інтроверсія — це якась вада. Усе якраз навпаки — це перевага, суперсила, благословення від Бога — у цьому переконана Голлі Ґерт.
Вам не треба вдавати із себе екстраверта, щоб реалізуватися у світі. Не потрібно прикидатися, що вам подобаються гучні вечірки чи говорити на публіку. Достатньо просто бути собою. І в цьому ваша сила, дар Божий.
Але як бути, якщо мене не розуміють? Як пояснити, що мені потрібно почитати книжку, а не піти на зустріч? Я такий від народження чи під впливом соціуму? І що взагалі коїться в мозку інтровертів та екстравертів?
На ці та інші запитання розповідає Голлі Ґерт. Вона показує, що світу однаково потрібні екстраверти й інтроверти, чоловік і жінка, день і ніч, суша і море. Ці протилежності доповнюють одна одну. Що ж буде, якщо інтроверти вдаватимуть екстравертів? Як мінімум, у світі порушиться баланс, а як максимум — замість нових Альберта Ейнштейна, Стівена Спілберга, Мерил Стрип чи Джоан Роулінг ми отримаємо більше нещасних людей.
Авторка розповість, як інтровертам сприймати власні особливості за переваги, а не вади, взаємодіяти з людьми та вчасно «перезаряджати батарейки», дослухатися до себе й розкривати власну природу. І в жодному разі не намагатися вдавати екстравертів. А екстравертам ця книжка допоможе краще розуміти своїх тихих друзів, які так само потрібні світу.
