2022 рік. Головна героїня нового роману Хелени Андрейчикової «Чисті двері» живе в Одесі.

Як вона сама про себе каже: «Маленька звичайна людина, про яку ніколи не напишуть книгу». Тож під час війни вона сама робить нотатки, прибирає у будинках, чим заробляє на життя, зберігає своє вміння усміхатися попри все, відверто розповідає про себе, про місто, про своїх роботодавців і подруг, що залишилися чи поїхали, чи пішли воювати, та й трохи про дитинство.

Шукає надію, шукає доброту в людях і в собі, шукає вічне кохання, та навіть іноді їх знаходить.

Чи можлива дружба між ведмедем та собакою? Цілком, якщо доля звела їх змалечку. Вони разом вчилися виживати, боротися з ворогами, добувати їжу. Але одного разу їхні шляхи розійшлися: щеня побачило людей. Чи зустрінуться друзі знову і якою буде ця зустріч?

Після подорожей Села і Ґабі у тканині часопростору залишилися небезпечні діри. Допомогти їх «залатати» і відновити межі світів береться тато хлопця — фізик катастроф. Однак щось у його експериментах пішло не за планом… У школі з’являється Ґабі з іншого всесвіту й заявляє, що Селів тато — лиходій і руйнівник. Намагаючись самотужки з усім розібратися, Сел тільки більше заплутується й ризикує назавжди застрягнути в паралельній реаль­ності. Добре, що справжня Ґабі — ще й справжня подруга, яка завжди готова витягнути свого напарника з найгіршої халепи. Разом їм доведеться провернути мегаскладний фокус — одночасно врятувати мультивсесвіт від руйнування і шкільну виставу від провалу.