Відправка замовлень - 21 травня
Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба) поетичний цикл “Княжа Україна” написав у 1920 р. в еміграції, присвятивши його подіям доби Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Та з різних причин збірку не було опубліковано. І лише в 1930 р. у Львові вона вперше побачила світ. Автор у віршованій формі оспівує славну історію українського народу ІХ–ХІІІ століть та розкриває героїку тих часів.
До видання ввійшли вибрані твори класика українського письменства Івана Яковича Франка — поезії зі збірок «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Із літ моєї молодості», а також поеми «Іван Вишенський» та «Мойсей».
У романі-хроніці «Люборацькі» український письменник Анатолій Свидницький (1834–1871) показав руйнування патріархальних традицій в середовищі духовенства України у 40–60-х роках XIX століття, розкрив разючу несумісність природних нахилів дитини і тодішньої системи навчання, покликаної муштрою витравлювати в дітей будь-яке почуття самоповаги та громадської ініціативи.
Ніжна душею бунтарка, яка жила на зламі епох, країн і світів. Майстерна мисткиня, яка словами малювала чарівні пейзажі й влучні психологічні портрети. Це Ольга Кобилянська — письменниця, яка підписувала твори власним ім’ям за часів, коли її колеги ховалися за псевдонімами.
Якщо вам хочеться зупинитися й відпочити душею чи набратися сил для руху вперед — саме її твори надихнуть вас. Драматична історія «В неділю рано зілля копала» покаже нові грані кохання. А героїні повістей «Царівна» й «Людина» — живі, рішучі, волелюбні — поділяться з вами світлом своїх душ і допоможуть розгорнути крила, щоб летіти до мрії.
Анатолій Дімаров (Анатолій Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його мати вказала що чоловік помер, змінила документи й дала дітям своє дівоче прізвище.
«Містечкові історії» — це серія невеличких повістей, у яких автор висуває низку морально-етичних проблем життя українців за радянських часів.
Жива мова, цікаві герої та сюжет занурюють у світ українського села, починаєш розуміти людей довкола. Автор не робить своїх героїв ідеальними — вони такі, якими є звичайні люди зі своїми вподобаннями й недоліками.
Героям повістей притаманні висока громадська активність, готовність прийти на допомогу, вміння обстоювати свої життєві переконання. Такі герої, як Панас Юхимович, Загурко, Кобзик — люди безпринципні й нестійкі. Пішовши на компроміс із власною совістю, вони самоізолювалися, збайдужіли до всього, крім свого добробуту.