Замовлення тимчасово не приймаємо. Проводяться технічні роботи.
Батьки маленької Ясі поїхали у справах. Дівчинка не хоче лягати спати, бо дуже за ними сумує. Щоб онука заснула, дідусь пригадує легенду зі свого дитинства про чарівника Диводріма, який уміє літати, бути невидимим і навіть здійснювати потаємні бажання. Але познайомитися з ним можна тільки уві сні. Яке бажання загадає Яся? Куди помандрують вони з Диводрімом? І як дізнатися, чи все це насправді?
Якось уночі, коли Ітан зазирнув під ліжко в пошуках іграшкової вантажівки, замість неї він побачив ось таку записку: «Монстри! Зустрінемося на цьому самому місці для випускного іспиту!» Ітан був упевнений, що то батьки намагаються його обдурити, аби він залишався в ліжку й міцно спав, замість пів ночі гратися… Допоки не побачив п’ять різнобарвних пар очисьок, що глипали на нього з-під ліжка. Як саме булькотнеча в животі й хропіння допомогли одному з монстрів стати найкращим другом? Дізнайтеся про це з кумедного та трошки дивакуватого пріквела до книжок-володарів світових винагород «Мені потрібен мій монстр» і «Агов, де мій монстр».
«Як я зустрів свого монстра» — це ще одна чарівна історія про монстра-під-ліжком для діточок, які полюбляють чудовиськ. Ідеальна мішанка з тремтіння від страху та невпинного хихотіння утримає маленького читача під ковдрою, і невдовзі він солодко спатиме.
Шановні батьки! Книга «Цікаві історії» прекрасно підійде вашій дитині для першого самостійного читання, адже вона містить невеличкі цікаві та повчальні оповідання для розвитку, які неодмінно сподобаються їй. Оповідання надруковані великими літерами та мають кольорові ілюстрації. Цю книгу можна взяти з собою в дорогу, на прогулянку і читати разом з друзями!
Кіт Мартин живе на околиці міста в старому дерев’яному будинку. Він дуже любить спостерігати за тим, що відбувається в нього за вікном, і засинати під розмірений танок кольорових вогників світлофора. Отак, спостерігаючи, одного разу він дізнається велику таємницю про те, хто наглядає за тим, щоб вогні горіли і в місті був лад...
Але коли випадають величезні сніги й хуртовина «заліплює очі» світлофорам і ліхтарям — світ зупиняється, адже ніхто не регулює руху людей і машин, а вночі місто накриває безпросвітна темінь. І тоді кіт Мартин мусить поділитися своєю таємницею з другом — адже навіть таємниці іноді буває потрібна допомога!
Кого кликати, коли динопотяг мчить назустріч справжній халепі? Звісно ж, динослужбу порятунку! Стрімка й лунка, гучна й cмaчна книжка для всіх, хто любить динoзaврів і рятувальні служби!
Пітер Воттс /1958 р. н./ – всесвітньовідомий письменник першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Попри таке визначення жанру, більшість його творів виходить навіть за межі самої фантастики, і їх можна умовно назвати літературою (про) людей майбутнього. Послуговуючись здобутками сучасної науки у царині психології, психіатрії, антропології, фізики, хімії та біології, Пітер Воттс у своїх творах постійно фокусує увагу на важливій для сьогодення та критично важливій для дня прийдешнього проблематиці подальшого шляху розвитку людства і можливості його трансформації у щось інше, окреслює питання транс- та постгуманізму, розмірковує над можливостями людського самоусвідомлення, а також розглядає ті ймовірні виклики, перед якими людство ризикує постати вже у зовсім недалекому майбутньому.
Обшир питань, які Пітер Воттс порушує у своїй творчості, надзвичайно розмаїтий: починаючи від класичних – «чим є людина?», «що таке розум?» та «чи так вже нам потрібне самоусвідомлення для ефективної конкуренції з іншими організмами?» – аж до самої (не)можливості контакту з «іншими», а також «яким може виявитися наш творець (бог) і чи варто нам взагалі з ним зустрічатися?»
Твори Пітера Воттса можна справедливо вважати літературою майбутнього, і не лише в сенсі фантастики, але й у найширшому значенні літератури як такої. А його майстерний письменницький хист і чималі знання в найрізноманітніших галузях сучасної науки забезпечують потужне підґрунтя для його текстів, якими справедливо захоплюється увесь світ і які своєю появою суттєво змінили значення і ландшафт сучасної фантастичної літератури.
«Ехопраксія» належить до найвідомішого циклу Пітера Воттса «Вогнепад», до якого також входять роман «Сліпобачення» та оповідання «Полковник» і «Комашині боги».
Минуло вже достатньо часу, відколи із «Тезеєм», що вирушив на зустріч з таємничими прибульцями, втрачено зв’язок, і на Землі все тугіше затягується клубок нерозв’язних проблем, в якому переплелися найрізноманітніші сили – починаючи від звичайних людей і закінчуючи різними фракціями представників постлюдства. Але несподівано сліди зниклого «Тезея» знаходять на довколасонячній орбіті – на велетенській енергетичній станції «Ікар», яка була провідником «Тезея» у пітьмі космосу і від якої водночас багато в чому залежить виживання земної цивілізації в сучасному її вигляді. Саме туди полетить експедиція, з доволі химерним екіпажем, серед членів якого лише одна справжня людина у сучасному її розумінні.
У кожного з учасників експедиції є свої плани на Бога, сліди якого вони сподіваються знайти на «Ікарі». Проблема лише в тому, що у самого Бога також є на всіх плани, і вони, звісно ж, геть далекі від людського розуміння. Саме там, посеред палаючого сонячного жару, вирішуватиметься подальша доля Землі, людства і того, яким йому бути у майбутньому, і чи бути взагалі.
Вперше опублікований 2005 року, роман «Пацики» одразу здобув культовий статус відвертого літературного свідчення про буремний кінець епохи вісімдесятих і початок дев’яностих на руїнах помираючого «совка». Тут є все, що сором’язливо замовчували тогочасні ЗМІ і що ніколи не звучало на педрадах шкіл, ПТУ чи технікумів: епічні битви «район на район», перші кримінальні досвіди, хлопці й дівчата, які, заледве ступивши на поріг своєї юності, змушені вчитися виживати у цьому жорстокому, майже неконтрольованому хаосі стрімких соціальних і культурних змін, що пророкували близький крах старої системи.
Після першої публікації роману Анатолія Дністрового охрестили «українським Берджесом» — за епічністю, відвертістю, жорстоким реалізмом і правдою життя роман не поступається, а то й перевершує знаменитий «Механічний апельсин». Але водночас проза Дністрового нам набагато ближча, оскільки написана для нас і про нас свідком тієї непростої, але по-своєму романтичної епохи, яку багато хто з нас запам’ятав на все життя.
«Лондон» — захопливий історичний роман Едварда Резерфорда про місто, що є серцем Великої Британії. Про те, як воно виникло і розвивалося, про його світлі й темні часи. Про довгу дорогу до демократії, появу імпічменту — у XIV столітті! — і про те, як у боротьбі з парламентом монархи завжди програвали. Читач дізнається, як було створено Англійський банк і винайдено державний борг, чому Шекспір не друкував своїх творів і як з’явився весільний торт.
І все це, а також чимало інших цікавих фактів, подається на тлі життя кількох родин, представники яких набувають статків і втрачають їх, одружуються з палкого кохання чи з холодного розрахунку, шукають скарби і зниклого графського спадкоємця, борються за свободу країни чи за права жінок… Переплітаючи крізь століття долі своїх героїв, письменник досліджує питання: то хто ж вони насправді — ці англійці?
