Відправка замовлень - 9 лютого.
Роман «Татарський бранець» розповідає про події в 1657—1658 років.
Головний герой роману — підліток Максим Перепечай — потрапляє в неволю до татар. В неволі знайомиться з польським хлопчиком Янеком Сулковським. Татари готують бранців до служби в яничарських військах Блискучої Порти.
Трійко побратимів-запорожців поклялася знайти і відбити чи викупити Максима. На їх шляху стають лиходії, що заробляють на брудних справах у Речі Посполитій і українському Гетьманаті.
«Велика війна» — перша книга «Галицької саги», події якої розпочинаються у 1914 році.
У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно й навіть нецікаво. Можливо, єдиним винятком посеред сірої буденщини є протистояння між прихильниками української «Просвіти» та москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший в Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися «принадами» російської окупації та свавіллям «своїх», австрійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається...
Роберт Харріс народився 7 березня 1957 року в англійському місті Ноттінгемі (Велика Британія), закінчив Селвін-коледж в Оксфорді, потім Кембриджський університет, отримав ступінь бакалавра мистецтв. Працював журналістом, політичним оглядачем, редактором, вів свою колонку в газетах. Як письменник починав з науково-публіцистичних книг, а вже потім перейшов до художніх творів. Є автором багатьох романів-бестселерів, деякі з них екранізовані.Про Рим Харріс писав 12 років, ретельно вивчаючи величезну давньоримську спадщину. «Диктатор» (2015) - роман, який завершує трилогію про життя державного діяча Стародавнього Риму Марка Туллія Цицерона (106–43 до н. е.) (перший роман - «Імперіум» (2006), другий - «Люструм» (2009).
Трилогію цю об'єднує щира й водночас стримана манера оповіді від імені вільноотпущенника Тірона, якому судилося спостерігати за останніми роками життя свого господаря і друга Цицерона.
…Був час, коли Цицерон, можна сказати, тримав Цезаря у руках. Але зараз Цезар знаходиться на вершині, і життя Цицерона руйнується. Засланий, без дружини та дітей, без майна, він постійно знаходиться в небезпеці… Цицерона мучить розуміння того, що він жертвував владою заради своїх принципів. У романі «Диктатор» Р. Харріс через художні засоби розглядає дуже важливі й складні питання про природу влади і про перехід від республіки до імперії.
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923-1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби...
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном...
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
«Тінь незалежності» — друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918—1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв». Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби...
Чи любите ви фентезі? А якщо його приправити не лише карколомними захоплюючими пригодами, а й елементами трилера? Уявімо, що ми в далекому майбутньому, а можливо – минулому, де всі живуть на одному континенті і править усім земний Бог-Творець, намісники якого – пророки – живуть серед людей і чітко дотримуються усіх його вказівок. Проте континент дедалі більше потерпає від стихійних лих, які пророки пояснюють тим, що світ готується до дев’ятнадцятого «Великого переродження», тобто до смерті земного Бога і планети загалом. Та одного разу у книзі пророцтв з’являються вказівки, що заперечують переродження.
Земний Бог вирішує врятувати планету, тому розділяє своє єство на темну і світлу енергію, і наповнює ними душі звичайних смертних людей на довгі 18 років. І саме тут розпочинається найцікавіше, проте і найстрашніше, адже коли людину наділити владою, та ще й настільки сильною, що вимагає підтримувати постійно темряву у душах, то залишитись серед живих не всім пощастить за такий довгий період. Чи правильно вчинив земний Бог? Чи можна було інакше врятувати планету? Чи варто було надавати звичайній людині таку силу? На ці запитання можна знайти відповіді у приголомшливому романі Сергія Угорчака. Книга не для слабких духом, проте дуже кортить дізнатись, чим усе закінчиться, і чи не чекає на нас із вами в майбутньому подібна трагедія людства?
Роман "Княгиня Пітьми" — це яскрава історія про одвічну боротьбу добра і зла у світі, сповненому таємниць минулого, несправедливості й жорстокості. Головні герої цієї історії намагаються врятувати свій світ, адже коли про древніх богів нагадують лише святá та сила у крові чарівників, людям доводиться виборювати Світло самотужки.
Владан, безжальний правитель Об’єднаної Імперії, вже багато років планує помститися князю Гардарикі за давні обрáзи та заволодіти його землями. Ніхто не вірить, що темну силу імператора можна здолати. Але Мак і Рута змінюють хід подій, хоча вони пов’язані випадком і роз’єднані простором. Мак — вправний гардарикійський злодій, який має втаємничене життя і прагне помсти. Рута — доглядачка полонених дивних створінь у палаці імператора, серце якої сяє добром і жадає бути сильним. Ці двоє зовсім не планували вплутуватися у боротьбу з могутнім злом, але їм доводиться бути сильними, адже на кону — доля всього народу й близьких людей.
Роман «Насіння кмину» — це історія про пошуки себе і сміливість бути чесною із собою. Одного дня тобі приходить повідомлення в месенджер від незнайомого чоловіка, і твій світ миттєво перевертається з ніг на голову. Виявляється, ти знала його й заглядалася ще підліткою, коли ви чекали автобус. Лише ніколи не наважувалася заговорити. А що, коли в розмові з тепер не таким уже й незнайомим чоловіком ти дізнаєшся щось особливе? Правду про себе, наприклад. Тепер постає єдине питання: що з тією правдою робити? Готового рецепту бути собою не існує. А якщо додати дрібку солі, менше цукру, насіння кмину? Чи вистачить героїні сміливості пробувати, помилятись, шукати далі, аби повернути в життя надію, зробити його чесним, насиченим, справжнім?
В есе авторка розмірковує над темами, що близькі багатьом жінкам: усвідомлення й пошуки себе справжньої, власні кордони, ставлення до чоловіків, до світу, до себе. Як прийняти себе такою, яка ти є? Чи можна певний досвід прожити й відпустити? Цю книжку варто прочитати, аби дізнатися, як любити різну себе.
