Відправка замовлень - 7 квітня
Яксу́нині береги — квітучі пагорби дитинства з міріадами рясних суниць. Колись цими гірськими берегами володіла прекрасна, майже міфічна Яксуня — коротка людська пам'ять у два-три покоління вловлює тільки відгомін її імені. Наскільки достовірна і справедлива наша пам'ять — історична й особиста? Чи є в теперішніх гібридних часах щось надійніше, ніж дитячий спогад?.. — так можна означити один із кількох лейтмотивів нової поетичної збірки автора.
До книги Василя Голобородька (1945 р.н.) — чільного представника Київської школи поетів, одного з найвідоміших у світовому літературному контексті українських поетів XX ст. — увійшли вибрані вірші майже з усіх його поетичних збірок. Попри радянську цензуру й гоніння, поет зумів залишитися нонконформістом, зробивши значний внесок в літературний процес. Свого часу у Белграді вийшла антологія світової поезії XX ст. з промовистою назвою: «Від бенгальця Рабіндраната Тагора до українця Василя Голобородька». А 1966 року Голобородько написав пророчого вірша, який починався так: «Викрали моє ім’я...» І ось 2016 р. в нього таки викрали ім’я, назвавши ним головного героя розважального серіалу «Слуга народу»... Проте, як свідчить історія, Поет теж має шанс на перемогу. Але, мабуть, тільки після земного життя...
«Долі не обирають... Її приймають — яка вона вже не є».
Василь Стус не лише поет рідкісного таланту, публіцист, перекладач і літературознавець — це людина, яка уособила «голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності». Майже половину свого життя Василь Стус провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально.
Поезії, що увійшли до цієї збірки, — найкращі зразки лірики Василя Стуса. У цих рядках громадянські мотиви та біль митця за долю України переплітаються з тонким мереживом любовної лірики і філософськими роздумами про життя й призначення людини. Вірші сповнені надії та сили волі, міцнішої за крицю.
До книги Ліни Костенко — улюбленої української поетеси кінця другого—початку третього тисячоліття — увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості — від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це найповніше вибране поетеси за часів Незалежності.
Це лірика занурення у видиме/невидиме, коли світовідчування і світоспоглядання взаємодоповнюються, перехрещуються, перетікають з одного в інше, набувають багатовимірності. Тут зібрані поезії про землю і всесвіт, тишу і згуки, вічне і тлінне, загусле і зболене, стале і скороминуще, відсторонене і кордоцентричне.
