До уваги українських читачів пропонується найбільш повна версія пригод дотепного вигадника і кмітливого мисливця, — барона Мюнхаузена. Приготуйтеся дізнатися з перших вуст про численні пригоди та мандрівки у різні краї хвацького барона. Вони вже кілька століть захоплюють уяву і дітей, і дорослих — ще б пак, адже ці історії дійсно незвичайні, дивовижні, а головне, як каже сам барон Мюнхаузен, — правдиві.
Повість «Пеппі Довгапанчоха сідає на корабель» — це продовження пригод рудої фантазерки та її друзів Томмі й Аніки. Цього разу ти дізнаєшся, як дивовижно Пеппі ходила по крамницях і до школи, як діти опинилися на безлюдному острові, як на віллу «Хованка» завітав високий гість та багато інших веселих речей. Адже із Пеппі сумувати нíколи.
Напередодні Різдва до скнари й відлюдника Ебенезера Скруджа навідуються чотири духи. Розповідаючи цю історію, Чарльз Дікенс хотів нагадати людям про справжню сутність і сенс цього чудового свята. Повість написано легко й водночас глибоко, з великою любов’ю. Тож не дивно, що ця книжка одразу стала сенсацією та справила неабиякий вплив на укріплення різдвяних традицій в XIX ст. Вона й досі залишається живою й актуальною, промовляючи до людських сердець.
Льюїс Керрол не без усмішки писав, що «Алісині пригоди у Дивокраї» розраховані на дітей віком від п’яти років до п’ятнадцяти, від п’ятнадцяти — до двадцяти п’яти, від двадцяти п’яти — до тридцяти п’яти і т. д. ... Книга вважається одним з кращих зразків літератури в жанрі абсурду, в ній використовуються численні математичні, лінгвістичні та філософські жарти й алюзії.
Ця книжка — справжній шедевр видатного французького письменника, поета й мислителя, пілота і вченого, конструктора й винахідника, людини-легенди Антуана де Сент-Екзюпері (1900–1944), якого один із його вчителів назвав «воістину універсальним талантом». Це захоплива лірична казка з цікавою фабулою для дітей і глибинним філософським змістом для дорослих, бо йдеться в ній про вічні категорії — добро і милосердя, чистоту і безпосередність, зачарований погляд на світ і любов до ближнього. «Добре бачить лише серце. Найголовнішого не побачити очима», — цю істину письменник стверджує своїм останнім закінченим твором, що його він сам просто і вишукано ілюстрував. Чудова книжка — на всі часи.
Новий том знаменитої «Всесвітньої історії» Ларрі Ґонік починає з подій 395 року — закриття язичницьких храмів в Європі — і закінчує першою експедицією Христофора Колумба, що відбулася в 1492-му. Між цими двома датами в світі відбувалося дуже багато: зародження ісламу, формування великих тюркських і китайських династій, Хрестові походи… Життя Візантійської імперії, історія Африки, Китаю, Індії та Японії, завоювання азійських кочовиків, лицарі, інквізиція, чума і Ренесанс у Європі — безліч тем і сюжетів, майстерно пов’язаних в єдине ціле і представлених мовою лаконічної графіки, дають яскраву, калейдоскопічну картину середньовічної історії.
Відчуваєте, коли люди не щирі з вами? Можете відчути стан людини лише за її поглядом? Легко помічаєте, коли людина приміряє на себе різні маски й приховує своє справжнє обличчя? Якщо так, то ви емпат й частіше страждаєте від цього, ніж отримуєте переваги своєї особливості.
Емпати, не тільки відчувають емоції інших людей, але й поглинають їх – часом зі шкодою для себе. Як наслідок – сенсорні перевантаження, що викликають почуття розгубленості або низьку самооцінку. Їх готовність допомогти та догодити іншим може зробити їх жертвою опортуністів, або змусити віддавати більше енергії, ніж вони мають.
Спікерка та авторка бестселерів The New York Times Аніта Мурджані стверджує, що можна перетворити цей натиск емоційного тягаря на потужний інструмент. У той час, коли чуйність, доброта та співчуття дуже недооцінені, Мурджані допомагає емпатам орієнтуватися у перешкодах, з якими вони можуть зіткнутися, та визначитися зі своєю унікальністю.
У книжці «Сила емпатів» авторка з гумором та прикладами з особистого досвіду дає поради як заявити про свої справжні сили, не боятися бути самими собою й демонструє позитивну силу чутливості.
Укус радіоактивного павука наділив Пітер Паркера надзвичайними здібностями. Він проігнорував мудрі слова свого дядька і це призвело до жахливих наслідків. Відтоді Паркер поклявся ніколи не використовувати свої сили безвідповідально. Але що якби доля подарувала йому інший погляд на слово «відповідальність»? Що якби він знайшов інший спосіб захистити своїх рідних та коханих? Що якби…
У тата, колишнього вояка Української галицької армії, посттравматичний розлад. Мама дбає про всіх і щосили випромінює оптимізм, хоч як, буває, опускаються руки. Софійка звикає до нового життя в Америці, куди її жовківська сім’я мігрувала по Першій світовій. А ще — дізнається дивовижну історію про те, як химерно переплітаються долі людей із різних країн, що належали до однієї імперії. Трохи сумна, часом смішна світла повість про історичну спадкоємність і подолання травми.
