Відправка замовлень - 5 грудня
Привіт з Місяця! Цю книжку намалював і написав для тебе відомий український ілюстратор Ростислав Попський, у чиїй уяві народжуються найнеймовірніші історії. Сюжет справді незвичайний: інженера-астронавта посилають на Місяць відремонтувати деяку техніку і... забувають про нього. На тебе чекають справжні переживання за долю головного героя, несподівані відкриття і грандіозні звершення... Зрештою, ось-ось ти про все довідаєшся...
Захоплива книжка про життя трьох підлітків — Ейпріл, Фіна та Джо, яке різко змінюється, коли одного дня раптово зникає їхня мама. Розгублені і з купою запитань без відповідей, діти мають переїхати до тата. Життя у новому містечку виявляється непростим. Дітям потрібно не лише порозумітися з татом, але й влитися у нову громаду. На заваді останньому стає низка таємничих злочинів. Перед щорічними тарганячими перегонами — найпопулярнішою розвагою для містян — хтось починає справжнє полювання на рудовусих учасників. Для новачків є справою честі з’ясувати, хто за цим стоїть, і очистити своє ім’я від підозр. Разом із новою сусідкою Лореттою та бешкетним песиком Гарбузом діти беруться за розслідування...
Авторка книжки Рейчел Спретт раніше писала сценарії для телевізійних програм. На відміну від Ейпріл Пескі, Рейчел Спретт ніколи не билася з братом, але тільки тому, що він переїхав до Гонконгу — аби жити подалі від неї. Письменниця живе у місті Боурал в Австралії.
Повість «Пеппі Довгапанчоха сідає на корабель» — це продовження пригод рудої фантазерки та її друзів Томмі й Аніки. Цього разу ти дізнаєшся, як дивовижно Пеппі ходила по крамницях і до школи, як діти опинилися на безлюдному острові, як на віллу «Хованка» завітав високий гість та багато інших веселих речей. Адже із Пеппі сумувати нíколи.
На одній з автомобільних стоянок міста Білощитфілда знаходять знесиленого підлітка, який, до того ж, іще й втратив пам’ять. Насправді ж він усе чудово пам’ятає, а втратив лише страхітливу подобу і силу, а також майже всі магічні здібності, і змушений перебувати в личині звичайного підлітка. Бо ніякий він не Томмі Ллойд, а достеменний Темний Лорд, не здатний приховати потойбічної посмішки, від якої дорослих аж мороз продирає.
Історію про Темного Лорда написав британський письменник і автор численних комп’ютерних ігор Джеймі Томсон. Свого часу він отримав премію імені Роальда Дала, тому можете бути певні: книжка про Томмі Ллойда/Темного Лорда не так нажене на вас страху, як добряче розсмішить.
Мама Лиска завжди застерігала маленького Шустрика: «Ніколи-ніколи не виходь з дому сам, адже в лісі, а надто за лісом, де живуть дволапі, повно небезпек...» Але хіба лисеня, яке назвали Шустриком, може всидіти вдома, коли довкола така краса? Допитливий Шустрик, прагнучи зробити мамі приємну несподіванку, втрапляє у велику халепу...
У захопливій і повчальній казці, яку написала Мар’яна Князевич за участі Сашка Дерманського, ти також познайомишся з песиком Ривком, гусаком Ціцероном, великим сімейством Зайкоцьких та іншими героями.
А намалював книжку Іван Сулима — можливо, наймайстерніший з ілюстраторів нової хвилі, династійний художник у третьому поколінні.
Є таке сузір’я, в якому кожна жінка від народження має свою зорю. Є така й у Василини — представниці давнього шляхетного роду Коморовських. Мабуть, ця зоря й оберігає дівчину в складні моменти. А може, її захист — то старовинний оберіг, подарований бабусею Терезою? Чи то сама бабуся, яка душею-зіркою-птахою прилинула до онучки, щоб уберегти її від чогось лихого? «Сузір’я Дів» — то плетиво жіночих доль, пов’язаних давнім амулетом, фатальним прокляттям і родинною історією, яка рясно скроплена моторошними таємницями, лукавими інтригами, безневинною кров’ю, підступними зрадами, безоглядною самопожертвою, справжнім коханням, що густим шлейфом тягнеться за Василиною від XVІІІ століття і до наших днів.
Герої оповідань збірки «Шлях додому» – майже невигадані. Вони цілком можуть бути тими, з ким ви бачитеся щодня: військові у відпустці, волонтери на відпочинку, дружини, які чекають з фронту своїх чоловіків, закохані, які зустрілися за кілька місяців до повномасштабного вторгнення, а тепер їхні стосунки випробовують відстань і виклики воєнного часу. Це можуть бути ваші рідні, друзі, знайомі чи ті, кого ви не знаєте особисто, але про кого читали десь на сторінках соцмереж чи в пабліках. У кожного з них, як і у вас, власна історія на цій війні. Вони всі – різні, однак об’єднує їх спільна риса: любов до свого й до ближнього. Також є те, що допомагає їм за будь-яких умов або складних обставин, у яких вони опинилися, – відкрите серце, довіра до життя і сміливість попри все залишатися людиною. А ще кохання – явище зовсім неочевидне, коли йдеться про війну. І саме кохання не залишає війні жодного шансу на виживання.
Головна героїня вирішує поїхати до Касабланки. Вона тікає від себе колишньої у пошуках чогось, чого їй бракує у її рідному місті – великому гомінкому Каїрі. В літаку відбувається несподівана зустріч, яка повністю змінює хід її життя. Прямуючи до Касабланки, дівчина поринає у спогади, розповідає історію свого повсякдення у Каїрі – великому місті, переповненому людьми і транспортом. Героїня описує стосунки зі своїми подругами, підмічає деталі характерів людей, які її оточують, створюючи яскраві портрети сучасної єгипетської молоді. Історія нагадує казки Шагразади з «Тисяча й однієї ночі» – кожен день героїня описує, детально зупиняючись на істотних дрібницях, що насичують оповідь яскравими характеристиками побуту та звичок єгиптян, а також алюзіями на єгипетську культуру й моду.
Посеред ночі Ебіґейл будить телефонний дзвінок — її донька Олівія впала з мосту, мозок непоправно ушкоджений, але дівчину підімкнули до системи життєзабезпечення. Що це — випадкова необачність? Самогубство? Чи все ж таки хтось їй допоміг? До того ж дівчина вагітна, про що Ебі навіть не здогадувалася.
Мати з донькою, власне, жили не дуже мирно, і їхні довготривалі сімейні таємниці поступово виринають на поверхню. Ось тільки виправляти щось уже запізно. Лишається розібратися з однією загадкою: що ж саме відбулося тієї ночі, коли Олівія впала?
