Спогади Карла Маннергейма, батька сучасної Фінляндії, про свій життєвий шлях від кадета до президента, службу в Російській імператорській армії, непрості міжнародні відносини та власне бачення подій 1918 року.
Відправка замовлень - 4 квітня
Спогади Карла Маннергейма, батька сучасної Фінляндії, про свій життєвий шлях від кадета до президента, службу в Російській імператорській армії, непрості міжнародні відносини та власне бачення подій 1918 року.
Чи спадало вам на думку, що кожен електронний пристрій - комп'ютер, смартфон, камера спостереження, навіть сучасний холодильник з вайфаєм - це дуже зручний засіб стежити за вами щодня, щогодини? Працюючи на Гаваях на одній з баз ЦРУ, двадцятидев'ятирічний Едвард Сноуден вперше замислився про те, що допомагає розбудовувати, за його словами, "велетенську машину для глобального стеження". "Глибоко під ананасовим полем... я сидів за комп'ютером, з якого мав необмежений доступ до систем зв'язку, що ними користується чи не кожен чоловік, жінка й дитина на світі, які бодай раз зробили дзвінок чи увімкнули комп'ютер... [а такий доступ] є грубим порушенням не лише Конституції США, а й базових цінностей будь-якої вільної країни".
Тотальне стеження за всіма людьми світу - це зовсім не ідея з фантастичного фільму. Це відбувається щодня з усіма нами. Розвідка має доступ до всіх ваших пристроїв, вона здатна зазирнути вам у телефон і переглянути не лише ті фото, які ви виклали в загальний доступ, а й інтимні. А метадані вашого пристрою, за словами Сноудена, "можуть дати тому, хто стежить за вами, адресу місця, де ви провели минулу ніч, і відомості про те, о котрій ви встали вранці. Метадані показують усі місця, де ви побували протягом дня, повідомляють, скільки часу ви там пробули. Метадані розповідають, з ким ви контактували і хто контактував з вами".
Барак Обама - найбільш нетиповий політик у всьому світі, що зламав безліч умовностей за рахунок свого холодного розуму. 44-й президент США, який став першим темношкірим главою держави за всю історію країни. Лауреат Нобелівської премії миру 2009 року.
Шлях Барака Обами до величі та рішень, які він ухвалював на цьому шляху, можна зрозуміти через його світогляд, який змушував його відповідати на будь-який виклик, у зв'язку з чим гасло "Так, ми можемо" стало вичерпним для його кандидатури на посаду президента. Обама прагнув, щоб його президентство стало періодом можливостей для багатьох, а не для нечисленних обраних. Хоча ціною, яку йому довелося заплатити за ці зміни, стали рішучі перемовини і компроміси, він розвинув навички президента XXI століття, які контрастували з його відносною недосвідченістю та допомогли йому зробити Америку такою, про яку він мріяв юнаком.
Деніел Сміт - успішний британський письменник, редактор і дослідник документальної літератури. Його перший роман був номінований на звання кращий перший роман премії 2011 року, і був номінований на ІВБР Дублінської літературної премії.
Ґолда Меїр була першою жінкою — очільницею держави в новітній історії, однією із засновників Ізраїлю, успішною політикинею, справжньою «залізною леді». Її відданість створенню й захисту єврейської батьківщини від лютих ворогів та підступних союзників сформувала політику Близького Сходу наступних десятиліть. Вона стала «аномальним явищем» для тодішньої патріархальної влади, зокрема через свою залізну рішучість у поєднанні з шармом, доброзичливістю, безкомпромісністю та цілковитою відданістю своїй країні.
У цій захопливій біографії авторка знайомить читача з маловідо-мими фактами життя Ґолди Меїр, пояснюючи її складну мотивацію та ідеали, розповідаючи про особисті перемоги та розчарування цієї легендарної персони. Ґолда була справжньою супержінкою: дещиця від Емми Ґолдман, щось від Нельсона Мандели. Її неймовірна впевненість та сила волі змотивує вас на нові звершення.
Ім’я Девіда Лінча давно стало символом унікального, ні на кого не схожого митця, кожна нова робота якого одразу здобуває статус культової. Увійшовши в авангард світового кінематографу 1977 року з виходом фільму «Ґумкоголовий», з кожною наступною стрічкою Девід завойовував усе нові номінації та нагороди, а разом з ними – і серця фанатів його творчості. Запустивши серіал «Твін Пікс» у 1990 році, Девід Лінч став, без перебільшення, відомим на увесь світ, а фрази «Хто убив Лору Палмер?», «До біса смачна кава» та «Сови не те, чим здаються» перетворилися на популярні меми. Відтоді армія його прихильників лише зростає, так само як і щире захоплення його дивними, талановитими, химерними, оригінальними і справді геніальними стрічками.
Ця автобіографічна і водночас біографічна книжка авторства самого Девіда Лінча, а також відомої журналістки та критикині Крістін МакКенни дає змогу дізнатися про життя і становлення Девіда Лінча як митця, про речі, що вплинули на нього і в подальшому знайшли відображення у його світогляді та його кінострічках, а також зазирнути за лаштунки безмежної внутрішньої імперії Девіда Лінча.
Чорна смерть. Хрестові походи. Бідність. Голод. Холод. Середні віки, пані та панове.
Середньовіччя таке далеке від нас, що, почувши згадку про цей період часу, ми продовжуємо малювати в голові ту картинку, яку побачили колись у кількох поганих фільмах. Та чи справді середні віки були такими жахливими? Історикиня Стефанія Демчук, стверджує, що ні, середньовіччя не було ані темним, ані диким. У своїй книжці авторка розповідає, як усе відбувалося насправді: що їли та пили люди, як виховували дітей, чого боялися і як святкували.
Хто ж назвав середньовіччя темними віками? Чи насправді діти пили алкоголь і про що йшлося у тогочасних виховних трактатах? У чому люди зізнавалися на сповіді? Чим лікувалися і як виглядала тодішня депіляція?
Усе це, а також дієти, навчальний процес у школах і навіть бійки між студентами й містянами описує історикиня у своїй книжці. Стефанія оживляє людей середньовіччя, розповідаючи про цей час без міфів і табу.
Історія життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу.
Що їв Пол Пот, поки кілька мільйонів камбоджійців помирали від голоду? Чи правда, що Іді Амін куштував людську плоть? І чому Фідель Кастро був одержимий коровою Убре Бланка, яка стала символом кубинської Революції? Це не кулінарна книжка, хоча деякі рецепти ви тут знайдете. Це спогади з перших уст про життя, сповнене страху, любові й ненависті під тиранією.
Життя швидкоплинне, немов цвітіння сакури… Незчуєшся, як минуло.
Коли студент-медик Наото Сасакі торкається людини, життя якої незабаром добіжить кінця, він бачить, скільки днів їй залишилося. Число над головою, такий собі німб приреченого. Цього не бачить більше ніхто. Наото теж не хотів би.
Чому життя так жорстоко з нього пожартувало? Навіщо йому це знання? І чому він закохався в дівчину, якій залишилося жити менш ніж рік? 300 днів. Лише 300 днів.
300 днів, щоб бути щасливими. 300 днів, щоб спробувати змінити долю. 300 днів, щоб знайти ліки від хвороби, що означає вірну смерть. 300 днів, щоб кохати. 300 днів, щоб відпустити.
Богемна вечірка у домі колишнього актора, сера Чарльза Картрайта, для одного з гостей, пастора Беббінггона, стає фатальною — той раптово помирає, зробивши ковток коктейлю. Подальша експертиза не виявляє слідів отрути в напої. Усе скидається на нещасний випадок.
Жодних мотивів для злочину. Навіть видатний детектив Еркюль Пуаро впевнений, що смерть старого священика — це лише прикра випадковість. Та що, як він помиляється — і насправді це було умисне вбивство, сплановане так само детально, як хороша театральна вистава? Хто режисер-постановник цього дійства? І яка роль у ньому відведена самому Пуаро? У цьому розслідуванні детектив може стати наступною жертвою...
