Відправка замовлень - 27 серпня
До видання увійшли вибрані твори видатного українського письменника та поета, чудового драматурга та майстра слова Івана Франка (1856–1916) — новела «Сойчине крило» та найвизначніший його сценічний твір «Украдене щастя». У них письменник порушив не просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а й проблему людського буття взагалі.
• Від Прометея вітчизняної літератури, титан української прози
• Класичне українське фентезі
Коли легенди оживають…
Було се 1241 року. За сивої давнини, коли ще люди були інакші, а земля — могутніша. І жив у той час славний ватажок вільних тухольців — мудрий Захар Беркут. Але там, де є герої, завжди з’являються поганці. Боярин Тугар Вовк прагнув влади над непокірними тухольцями. А отримавши відсіч, виплекав у своєму чорному серці помсту. На табір вирушає численне монгольське військо, за намовленням зрадника Тугара. А молодий син Захара Беркута Максим опиняється у ворожому полоні…
Наближається битва. Мечі тухольців — гострі, а щити — міцні. Та ще міцніші їхні серця, в яких живе свобода. Ворог прийшов знищити їх. Але свобода незнищенна.
Книжка, що має бути на полиці всякого книголюба! Поеми Тараса Шевченка і "роман про життя" Панаса Мирного, лірика Івана Франка і Лесі Українки, байки Євгена Гребінки і сатиричні твори Григорія Квітки-Основ'яненка - у них споконвічна мудрість українського народу. Складні образи та життєві сюжети, наче списані з минулого чи не кожної української родини, подарують щиру насолоду шанувальникам класики.
Нелегко читати новели В. Стефаника, тому що він, за словами класика, пише «коротко, сильно і страшно». Але їх треба-таки читати, співпереживаючи. Бо лише так, боліючи разом з автором та героями його творів, не даємо загрубіти й зачерствіти нашим душам і серцям, залишаючи їх відкритими для добра, співчуття й милосердя. Книжка для тих, хто не байдужий до світу.
«Місто» В. Підмогильного — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. Автор описав селянську українську молодь, яка у 20-х роках минулого сторіччя тисячами потягнулась у міста здобувати таку недосяжну колись науку.
Віргінія Кульвінскайте давно знайома литовським шанувальникам красного письменства. Донедавна вона була відома передусім як літературознавець та літературний критик, щоправда під ім’ям Віргінія Цібарауске. У 2018-му році світ побачила її перша поетична збірка «Двійник», чи радше, якщо бути зовсім точним, «Двійничка», — уже під справжнім прізвищем. Збірка одразу привернула до себе увагу своєю відвертістю й навіть оголеністю авторського начала: поетеса, здається, нічого не приховує й висвітлює всі найдальшій найтемніші закапелки своєї душі.
Продовженням — і стилістичним, і логічним — цієї книжки став і перший дебют Віргінії Кульвінскайте в прозі. «Коли я була малолєткою» можна назвати сучасним романом виховання. Адже тут також показано психологічне, моральне й соціальне формування особистості головної героїні, за якою може вгадуватися сама авторка, хоча письменниця уникає такого ототожнення.
Лихі дев’яності з їхніми соціальними потрясіннями, соціальний злам першого десятиліття литовської незалежності, дитинство в розбишацькому російськомовному районі Вільнюса, перша закоханість і перший болючий досвід спілкування з протилежною статтю, навчання в університеті та аспірантурі, поважне академічне середовище й неформальні тусовки, пошуки свого справжнього «Я» і свого місця на цьому світі — усе це описано відверто, чуттєво й без прикрас, а сама оповідь присмачена то гірким гумором, то веселою самоіронією, то похмурим сарказмом.
Окремої уваги заслуговує мова авторки — вона розмаїта, жвава і смаковита в діапазоні від літературного стандарту до зниженого жаргону. Причому тут Віргінія Кульвінскайте може похвалитися тим, чого так бракує багатьом сучасним прозаїкам — почуттям міри. Сподіваюсь, мені вдалося передати це українським словом.
Я впевнений, що книжка знайде живий відгук у різних поколінь українських читачів. Отож смачного!
Володислав Журба, перекладач
Автор переносить читача у Станіславів XVII сторіччя, дія роману відбувається саме напередодні глобальної перебудови фортеці й очікуваного нападу Османської імперії на Європу. До міста трьома різними шляхами прибувають троє різних чоловіків, кожен з яких має свої плани й інтереси. Історія рухається вперед, залишаючи по собі лише низку запитань, так що з далекої перспективи може здатися, що ці троє переслідують спільну мету. Або що жодної мети насправді немає.
Ця книжка не завмирає ані на мить. На кожній сторінці відбуваються трансформації. Кожен рядок розпускається на очах читача, як рослина в пришвидшеній зйомці. Піжама перетворюється на квітку, туга — на затишне місце, закоханість — на бомбосховище, розуміння стає співчуттям і пробаченням, слова демонструють свої шерехаті фактури, а знімки римуються. І якщо довіришся і піддасися довірливо розчахнутому перед тобою світові, відчуєш наближення власного перетворення.
Перевидання в новій обкладинці
Низку червоних, як кров, коралів носила на грудях горда чорноока Маруся і хотіла подарувати колись на щастя доньці... Вірила, що знає, яке воно, те щастя. Та хіба жінці це вирішувати — не долі? Бо жінка думала: «Що люди скажуть?..» А вони ж скажуть, приліпиться — не обірвеш... Та так і не дізнався ніхто, як на неї, чужу дружину, щоночі, все життя чекав Степан. Це йому вона народила доньку, бо кохала... А тоді люди склали легенду...
У колись перспективне село, а тепер — перспективне місце для гольф-клубу і розкішних маєтків приїздить з-за кордону Руслана Ординська, юна красуня, донька українського олігарха. Шукає не просто місце для будинку, а місце з «легендою». Натомість знаходить всохлий бузковий кущ і червону намистину під ним, єдину на тонкій нитці... І кілька тендітних живих паростків...
Понад 500 тисяч примірників творів Люко Дашвар уже знайшли свого читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно і чуйно, що торкається струн душі кожного. Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця.
