«Життя коротке… Але що ж робить його таким? Усвідомлення того, що воно коротке…»
Врятуватися, втекти з Європи якомога далі від нацистів! Їхня остання надія — пароплав до Америки. Але знайти квитки на нього майже неможливо… Дивний незнайомець готовий віддати власні — в обмін на те, що його вислухають. Попереду ніч, сповнена вина й довгих розмов про життя, націю, втрату та справжнє кохання під час війни…
Історичний роман Еріка Вуяра «Конкістадори» оповідає про захоплення іспанцями Перу. Франсіско Пісарро з братами вирушає з невеликим військом установлювати владу іспанського короля на нових землях. Вони переживають хвороби, нестачу їжі, холод, долають гори і тропічні ліси. Купка самовпевнених чужинців прагне золота і влади. Що доведеться зробити, щоб досягти цього? Чи достойно їх винагородять за випробування і принесені криваві жертви? Завойовників чекає складний і небезпечний шлях.
Перевидання у новій обкладинці
1944-й. Війна добігає кінця. Рядовий Ернст Гребер повертається зі Східного фронту додому у відпустку. Але рідне місто зруйноване бомбардуванням. Розшукуючи батьків, Ернст зустрічає Елізабет… У них обмаль часу. Але ці кілька днів, що вони провели разом, здатні вмістити в себе все життя. Все їхнє коротке життя і велике кохання, у якого немає майбутнього… Коли весь світ руйнується, коли хтось за тебе вирішує, що тепер — час помирати, так хочеться жити... («Час жити і час помирати»)
Важкий подих війни змушує їх тікати з нацистської Німеччини. Вони більше не мають ні батьківщини, ні минулого, ні майбутнього. Є тільки «тут» і «зараз». Але, блукаючи передвоєнною Європою, попри острах, голод, злидні вони все ж знаходять у собі сили залишатися людьми та не боятися кохати… Люби ближнього твого — сказав Христос. Люби ближнього — повторив Ремарк. Навіть коли навколо суцільна темрява. Особливо тоді. («Люби ближнього твого»)