Відправка замовлень - 19 вересня
У день народження Оля загадує бажання: «Хочу цілий тиждень ходити в зоопарк!». І ось дівчинка йде туди з братом і татом. У зоопарку вони дізнаються, що можна стати опікунами для тварин. І разом вирішують опікуватися жирафом Джуто. Оля хоче, щоб усі звірі в зоопарку були доглянутими і любленими. І в неї з’являється ще одна мрія. Але яка?
У цій книжці міцно переплітаються щира дитяча любов і глибоке розуміння взаємозалежності між природою та людиною.
Роберт Вільям Чемберс (1865–1933) – американський письменник і художник, продовжувач традицій химерної і готичної літератури, започаткованих Едґаром По та Амброузом Бірсом. Попри те, що Роберт Чемберс ще за життя зажив слави успішного й талановитого письменника, в чиєму творчому доробку близько дев’яноста опублікованих книжок, найвідомішою його книжкою і понині залишається збірка оповідань “Король у жовтому”. Ці твори значною мірою вплинули на всю світову літературу в жанрах містики й жахів, здобувши цілу армію поціновувачів дивовижного й таємничого світу Жовтих міфів, створеного генієм Роберта Чемберса. Дослідник фантастичної літератури Еверет Блейлер називає книжку «найважливішою в американській традиції горору», Говард Філіпс Лавкрафт у своєму відомому есеї «Надприродний жах у літературі» захоплено відгукується про «Короля у Жовтому» і цим увічнює творчий спадок Чемберса у царині літератури жахів, а творці надзвичайно успішного серіалу “Справжній детектив”, який є своєрідним взірцем естетики американської південної готики, складають пошану Чемберсові, наповнивши свій сюжет багатьма алюзіями і посиланнями на “Короля у Жовтому”.
Центральним елементом, який пов’язує між собою першу частину оповідань збірки, є загадкова і заборонена книжка “Король у жовтому”, прочитавши яку, люди втрачають глузд і коять жахливі речі. Другу ж частину збірки становлять реалістичні і почасти автобіографічні оповідання, присвячені Франції і рокам навчання Роберта Чемберса у Національній вищій школі красних мистецтв у Парижі. Написані легким і дотепним стилем, вони змальовують сповнене романтичних почуттів і легковажних витівок богемне життя студентів-художників у Парижі початку ХХ сторіччя.
За кожним знаковим препаратом стоїть певна історія. Це може бути геніальне прозріння дослідника, сприятливий момент у геополітичній історії, нова проривна технологія чи несподіваний, але бажаний побічний ефект, виявлений під час клінічних випробувань. Об'єднавши ці історії разом, Томас Хагер написав чудову книгу про розвиток фармакології, за якою можна простежити еволюцію медичної культури та практики.
"Десять ліків" - глибока, ґрунтовна і неймовірно захоплива книга, з якої читач дізнається про майже забуту нині жінку, що запровадила у Британії інокуляцію від віспи; про сумнозвісні краплі, здатні спричиняти непритомність; про винайдення антибіотика, що врятував незліченну кількість людських життів; про перші антипсихотичні засоби, завдяки вживанню яких спорожніла більшість психіатричних лікарень; більш пізні препарати "Віагру" і статини, а також про досягнення нового рівня - створення моноклональних антитіл.
