Обережно, спойлери!

Передмову до книги нібито пише Освальд, згодом ми дізна́ємося, що це Олдус сам дав йому та ще декільком героям таке право. Ми звикли бачити Освальда лиходієм та найгіршим батьком у світі, проте цього разу буде трішки інакше. Він розповідає історію свого дитинства й розкриває основу причину, чому так хоче перетнути Межу, отримати силу, як у Барса, й захопити владу в королівстві. Коли він був ще малим хлопчиком, то його мати сильно захворіла, і ніхто з чарівників не зміг її вилікувати. У світі чарів свої закони, тому, якщо чарівник лікує когось, то згодом помирає сам. Генрі повернув Серце, корону й здолав тварюку. Минув місяць, і парубок вже думав відпочивати, та-от Барс не передбачив цього пункту у своїй грі. Генрі живе у палаці й мимоволі починає згадувати своє дитинство, знаходить меч, який вони з Едвардом заховали багато років тому, зустрічає давніх друзів, зокрема Розу, яка ще з дитинства була закохана у Роберта, а виходить, що тепер — у Генрі. Не дивно, що Роза відчула спорідненість з юнаком, наче перед нею стояв Роберт. Життя у палаці було схоже на кардіограму: то все добре, то навіть просто дивовижно, аж потім — занадто погано, що й сталося того дня. Освальд захотів продовження гри, тому з’явився до палацу у подобі Генрі й запевнив усіх, що справжній Генрі — то лиходій Освальд. Так він хотів виманити Едварда з палацу, бо хлопчина відрізнявся гострим розумом й спритністю у відгадуванні загадок. Справжній Генрі потрапив до палацової тюрмі, а Освальд — палацу. За усім дійством спостерігав Барс: він був досить розумним, як для дванадцятирічної дитини. Так, вам не здається. Маленький хлопчик — Персі Відступник, за записками якого все життя йшов Освальд, створив королівство чарів, створив їх усіх, й цю, інколи таку жорстоку гру. У Землі забутих ми станемо свідками похорону безсмертного Освальда й королівського сина Едварда, будемо спостерігати за тим, як Джоанна вибачиться перед Розою за смерть матері... Та не кваптесь засмучуватися, бо королівством править любов, саме вона поверне до життя навіть лиходія, яким лякають неслухняних дітей.