Колись давно, віки тому, існувало Серце чарів, а кожна людина мала дар. Хтось до співу, хтось – до казок, а інші могли так затанцювати, що й не розумієш, як вони те можуть. Та Серце чарів зникло, і кожен утратив свій дар! Так до нас прийшло Могутнє Зло. Проте все це було настільки давно, що ми й забули про це. Але ж казки не просто так розказують? От багато хто й думав, що це лиш байка про Серце, легенда. А все ж не мало людей вірило в це, сподівалося, що колись прийде гордий могутній Барс і вкаже на нового героя. Так і трапилося. Його звали Генрі. Він зовсім не знав людей, але саме він довів: казка про Серце чарів — не вигадка. Казка — це не брехня. Це правда, розказана так, щоб кожен захотів дізнатися її. Перша історія Катерини Соболь із циклу «Дарителі» познайомила читачів із головним героєм – юнаком Генрі. Він виявився обраним, і саме йому заповіто знайти дивовижне Серце чарів. Генрі це й зробить. Але відшукати Серце — це не така вже й біда (ну майже не біда). Значно складніше — доправити його в королівський замок, де тривають змагання за владу. Що з цього буде? Не лякайтеся: Генрі залишиться живим. А все інше — це вже спойлери  «Дарителі» — казковий цикл, не інакше. Й ось перший доказ казковості. На початку «Дару вогню» з нами знайомиться оповідач — королівський посланець Олдус Прайд. А в пролозі «Королів майбутнього» ми теж зустрічаємо наратора — Едварда, спадкоємця трону чарівного королівства. Так і уявляється, як ми сидимо, а хтось дуже цікавий (не конче дуже старий ) розказує неймовірне, і ми зачаровано слухаємо. Другий аргумент казкового. Катерина Соболь створила настрій реальної вигадки, а ще перенесла читачів у (не) альтернативне Середньовіччя з його забобонами й легендами. Середньовіччя (не) альтернативне, бо всі дарительські магічні істоти цілком вписуються у світогляд тодішньої людини. А королів, змов, змагань за владу й лиходіїв при середньовічних дворах не бракувало. Ще період Середньовіччя — найкращий час для фентезійного екшену. Можна розповісти про древесних людиноподібних істот — скриплерів, королівських посланців із незвичними обов’язками, лісового блукальця чи навіть крижану королеву. Не плутайте зі Сніговою Королевою! У «Королях майбутнього» є навіть такий розділ — «Книга казок». Проте це «Дарителі», тому не чекайте від авторки звичні історії про добрих і поганих героїв. Але можете сподіватися на магію й чари, на зустріч зі світом невідомого. Ви також ризикуєте втратити бажання потрапити до королівського двору. Може, останнє – лише на краще, бо хтозна, хто чатуватиме на вас у королівському покої…