Обрані коти мають повернутися до лісу і передати Кланам повідомлення від Півночі. Але чому Зореклан вказав їм найскладніший шлях додому? Навіщо їм чужі проблеми, коли і власних вистачає по самі вуха? На кожне питання є багато відповідей, але треба обрати правильну і при цьому зберегти відданість рідним Кланам, одне одному і зоряним предкам.
Четверо котів із різних Кланів отримують загадкове пророцтво: вони мають разом вирушити в далеку подорож і почути, що їм скаже північ. Та чи правильний вибір зробили Зоряні предки? Чи зможуть обрані коти забути про власні суперечки і зрозуміти, що тепер майбутнє всього лісу в їхніх лапах?
Пліч-о-пліч, лапа в лапу чотири Клани подолали нелегкий шлях до нового дому, де на зголоднілих, виснажених котів чекає безліч здобичі, але ще більше — небезпек. Тепер вони мають забути все, що їх єднало, і знову стати суперниками, які відстоюють власні території. Чи витримають ці випробування справжня дружба і справжнє кохання? Чи правильне місце вказали їм зоряні предки? І головне — чи зможуть коти зрозуміти, що найнебезпечніший ворог причаївся не в хащах навколо, а серед них самих?
Ожинокіготь розривається між двома світами — реальним і потойбічним, де блукає його батько Тигрозір. З кожним днем йому все важче приховувати свою таємницю і притлумлювати жагу до влади, яку так вміло розпалюють в ньому батько і брат. Зрештою, йому таки випадає шанс отримати бажане. Та чи варте воно такої ціни? Чи розуміє Ожинокіготь, що від його вибору залежить доля усіх лісових котів?
Третя книга другого циклу «Нове пророцтво» серії світового бестселера «Коти-вояки».
Повернувшись до лісу, обрані коти мають переконати Клани об’єднатись і вирушити на пошуки нової домівки. Але як це зробити, якщо ніхто не знає, куди саме треба йти і що чекає попереду? Хіба повірять досвідчені провідники словам юних котів і борсучихи?
Небезпека вже зовсім поруч, і у знесилених, голодних Кланів обмаль часу. А Зореклан чомусь мовчить і не дає їм більше жодного знаку…!
Дві історії під однією обкладинкою!
Тривають великодні свята, утім в Амелії та Сема, як завжди, купа справ. Домашня улюблениця їхньої подруги народила кроляток, і їм усім потрібні нові домівки. До того ж у школі оголосили конкурс талантів, й Амелія ніяк не може визначитися, чим здивувати глядачів. Чи вийде в юних захисників тварин дати всьому тому раду? І який же хист Амелія продемонструє на конкурсі?
Ви чули, що мова — це насильство, а наука — сексистська? Можливо, вам говорили, що ожиріння — це здорово, або що не існує такого поняття, як біологічна стать, чи що лише білі люди можуть бути расистами? Зізнайтеся, вас бентежать ці ідеї. І ви ніяк не збагнете, як їм вдалося так швидко кинути виклик усьому західному суспільству.
Гелен Плакроуз і Джеймс Ліндсей простежили еволюцію цих ідей від французького постмодернізму до сьогодення. Автори доводять: постмодернізм не помер. Навпаки, він вийшов за межі університетів і переріс у «священну війну» проти Заходу, науки, свободи слова й лібералізму.
Тепер постмодернізм — це квазірелігія ідентичності, яка має свою догматику та войовничих адептів, сповнених рішучості навернути інакодумців, а інакше — змусити їх мовчати. Утім, автори певні: мовчати ми не маємо права.
Оксу було дванадцять років, коли тато дав йому дуже цінний урок: сказав, що Окс нічого не вартий і люди ніколи його не зрозуміють. Потім він пішов.
Оксу було шістнадцять, коли він зустрів на дорозі хлопчика, який усе говорив, і говорив, і говорив. Пізніше Окс дізнався, що хлопчик не розмовляв майже два роки до того дня, і що він був із сім’ї, яка переїхала до будинку в кінці провулка.
Оксу було сімнадцять, коли він дізнався таємницю хлопчика, і вона розфарбувала світ навколо нього червоним, помаранчевим і фіолетовим — кольорами Альфи, Бети й Омеги.
Оксу було двадцять три, коли в місті сталося вбивство й залишило діру в його голові та серці. Прагнучи помститися, хлопчик погнався за монстром із налитими кров’ю очима, залишивши Окса збирати уламки. Минуло три роки з того фатального дня, і хлопчик повернувся. Тільки тепер він став чоловіком, й Окс більше не може ігнорувати пісню, що завиває між ними.
Відчуваєте, коли люди не щирі з вами? Можете відчути стан людини лише за її поглядом? Легко помічаєте, коли людина приміряє на себе різні маски й приховує своє справжнє обличчя? Якщо так, то ви емпат й частіше страждаєте від цього, ніж отримуєте переваги своєї особливості.
Емпати, не тільки відчувають емоції інших людей, але й поглинають їх – часом зі шкодою для себе. Як наслідок – сенсорні перевантаження, що викликають почуття розгубленості або низьку самооцінку. Їх готовність допомогти та догодити іншим може зробити їх жертвою опортуністів, або змусити віддавати більше енергії, ніж вони мають.
Спікерка та авторка бестселерів The New York Times Аніта Мурджані стверджує, що можна перетворити цей натиск емоційного тягаря на потужний інструмент. У той час, коли чуйність, доброта та співчуття дуже недооцінені, Мурджані допомагає емпатам орієнтуватися у перешкодах, з якими вони можуть зіткнутися, та визначитися зі своєю унікальністю.
У книжці «Сила емпатів» авторка з гумором та прикладами з особистого досвіду дає поради як заявити про свої справжні сили, не боятися бути самими собою й демонструє позитивну силу чутливості.
