Якщо ви коли-небудь цікавились, звідки взявся золотий снич, як з’явилися бладжери і чому на мантіях «Комет із Віґтауна» зображено м’ясні тесаки, то «Квідич крізь віки» саме для вас. Юні шанувальники квідичу мало не щодня гортають сторінки цієї безцінної книжки, консультуючись із нею.
Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кількості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»? Якою бачили її Провід ОУН і прихильники Степана Бандери? Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?
Конфлікт навколо персони Степана Бандери роздмухується зацікавленими політичними та окремими представниками псевдонаукових кіл у сучасних Україні, Росії та Польщі, зводиться до примітивного: «за» чи «проти»? І за будь-якого з двох варіантів людина, яка відповідає, автоматично потрапляє в табір навіть не опонентів — кровних ворогів.
Ця книга про людей, які загинули. Написати і зрозуміти їхню історію — означає написати та зрозуміти історію і нашої країни, і її народу, зрозуміти історію тисяч українських родин, історію землі, просоченої людською кров’ю.
Ця книжка про підлітків. Точніше, про те, що відбувається з тілом, коли воно «росте в усі боки», про нові відчуття, які виникають під час пубертату, про силу-силенну нових запитань, думок і проблем. А ще про те – і це надзвичайно важливо! – як говорити про все це відверто і як знаходити чесні відповіді на всі запитання.
Книга, яку ви тримаєте в руках, — продовження першої в незалежній Україні спроби наукової біографії «Бандера, Шухевич, Мельник, Коновалець, Стецько, Сташинський, Судоплатов. Портрет на тлі епохи».
Цей том «Великого наукового проекту» — про історію збройного опору/боротьби/спротиву в 1943—1950-х рр. на територіях сучасних західних областей України та деяких східних воєводств Польщі, які тоді перебували у складі міжвоєнної Польської Республіки, Румунії, СРСР, Чехословаччини, Угорщини, а також нацистської Німеччини.
Добре знайомі абревіатури ОУН і УПА злилися в нерозривну цілість. В реальності цими назвами користувалися різні збройні формування та політичні групи галицьких націоналістів, колишніх громадян Польської держави, а не комуністичної УРСР. Отже, ця історія є частиною історії Польщі, а не УРСР та УНР, правонаступником яких є сучасна Україна. Ці тези вже не потребують доказів: сучасні дослідники довели це як 2 + 2 = 4.
Як і не потребує доказів очевидність того, що Московія приносить на наші землі тільки вбивства, грабунки, розруху, бо умовою їх існування було, є і завжди буде знищення українського народу та самого поняття «Україна».
Всі подробиці, пруфи, ілюстрації — на наступних сторінках. Читайте, перевіряйте, спростовуйте.