Дитяче арт-видавництво «Чорні вівці» спеціалізується на арт-буках, цікавих книгах з сучасними ілюстраціями та книгах-білінгвах. Невеликі за обсягом тексти супроводжуються яскравими, оригінальними, позитивними ілюстраціями. Такі книги створюють простір для дитячої фантазії, гри, роблять читання приємним, цікавим, звичним процесом, важливим типом комунікації.
Ілюстрована історія про дівчинку Миру, яка любила малювати сніговиків у травні, світ якої був яскравим і радісним і в якому усе було можливим, поки в одну мить їй не сказали, що все це НЕСЕРЙОЗНО. Та з'явився супергерой, який усе розставив по своїх місцях - зникли хмари, завершилася гроза - світ знову набув барв, засвітило травневе сонце, під яким не танули Мирині сніговики.
А якщо коротко, то ця книжка про те, що творчість - життєва необхідність людини, і про те, що найбільш несерйозно бути серйозним.
Попередження! У жодному разі не читати цю украй НЕСЕРЙОЗНУ книжку серйозним людям, а роздивлятися її безмежно прекрасні НЕСЕРЙОЗНІ ілюстрації - категорично заборонено!
Маленькій Рибі так сподобалося Сонце, що вона вирішила для нього заспівати. Невідомо, чи почуло спів Сонце, але про це дізналися інші мешканці ставка. Вони навперебій узялися вчити Рибу тому, що слід робити, а що не варто.
Заплутатися дуже легко, коли ти маленький, а світ такий великий і різний. Чому вірити? Кого слухати? Спочатку Риба розгубилася, а тоді стала дослухатися до свого серця. А воно хотіло співати!
Перша частина фантастичної тетралогії «Оповідь про Кровних». Насувається Зла зима, поширюючи холоднечу, яка проникає в серця і розум людей. Тепер невідомо, хто вже опинився в її полоні, а над ким Зимовий Король ще не владний і кому можна довіряти.
У лісі з'являється хтось новий. На вигляд він інакший. Заприятилювати з ним? Чи, може, краще почекати? Поспостерігати за ним трохи, - роздумує Білка. А якщо цей новий не сподобається? І тільки тому, що він інший? Інший, тобото Чужий, не такий, як ми. "Чужий завжди щось видумує. Їм не можна вірити", - переконує Рудий, друг Білки. А тим часом у лісі доходить до сенсаційних і таємничих подій: викрадення пташеняти, крадіжка меду... За цим стоїть Чужий? Рудий переконаний, що так іє. Але чи має він рацію?
Ким виявиться невідомий прибулець? Треба прочитати, щоб дізнатися. Тож запрошую, дорогий читачу...
Нова книжка Оксани Драчковської - автобіографічна історія-казка для діток про себе та свого синочка Назарка, який, на жаль, із самого народження є дитиною з інвалідністю і не може ходити. Мама Оксана щодня веде боротьбу за за краще майбутнє для всіх особливих людей, для Назарка. Казка розповідає діткам, що не всі люди однакові, як не варто здаватися, коли важко, як триматися, коли сил не залишається і як жити в цьому світі, який, здебільшого, призначений для звичайних людей. Казка дуже легка, цікава та кольорова, яка дарує усмішку та надію.
Ця книжка про підлітків. Точніше, про те, що відбувається з тілом, коли воно «росте в усі боки», про нові відчуття, які виникають під час пубертату, про силу-силенну нових запитань, думок і проблем. А ще про те – і це надзвичайно важливо! – як говорити про все це відверто і як знаходити чесні відповіді на всі запитання.
У книзі зібрані легенди із федеральних земель та регіонів Австрії: Бурґенланду, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Зальцбурґа, Штирії, Каринтії, Тіролю, Форарльберґу та Відня.
«У XIV столітті легенди (німецькою вони звучать як «Sage»; це слово походить від старонім. «saga» та середньоверхньонім. «sage» й означає «розмова, вислів») тлумачили як «незасвідчені розповіді про минуле». Втім, лише у XVIII та XIX столітті (брати Ґрімм) це поняття набуло популярності. Легенди, як і казки, розповідали в душевному товаристві, проте, на відміну від казок, у них вартувало вірити. Оповідач міг бути свідком подій, а інформацію про місце, час дії та імена з усією серйозністю передавали з покоління в покоління. Натомість у казці точних вказівок немає, тут обмежуються лише неоднозначним: «Давним-давно…» Казки переважно мають щасливий фінал: «І якщо вони не померли, то живуть і донині». У легендах кінцівка здебільшого сумна або моралізаторська» (Андреас Веннінґер).
"Є людина, яка віддала все своє життя, щоб знайти відповідь на запитання «Що таке одиниця?». Це Ґотлоб Фреґе, німецький математик, який жив у ХІХ сторіччі. «І що, цей математик не знав, що таке одиниця?» – можливо, здивуєтеся ви. Утім, а як ви поясните, що таке «1»? Хай навіть знайдуться ті, хто покаже одне яблуко чи одну ручку та скажуть: «Ось одна штука». Утім, яблуко й ручка – це не одне й те саме. І про те, і про інше можна сказати «один», але чому так? Думати про майбутнє чисел – це все одно, що розмірковувати про майбутнє людей. Отож, якщо ця книжка з картинками спонукатиме вас думати про майбутнє чисел, я буду щасливий" (Масао Моріта).
«Мене звати Лада. А тебе?» – реальні історії допитливої вченої собачки-супровідника Лади, яка народилася в Америці, проте часто буває в Україні. Вона досліджує світ, закохується в країну, допомагає хворим і знедоленим. Лада вчить завжди бути добрим, позитивним, патріотичним, відгукуватися на потреби і прохання інших, але не забувати і про розваги й шалені пригоди. Собачка якнайшвидше хоче познайомитися з кожним читачем, щоби разом пройти цей шлях любові й радості.
Книжка рекомендована для малечі дошкільного та молодшого шкільного віку.
