До книжки увійшли усі поетичні збірки, а також переважна частина віршів поза збірками та віршованих начерків (за винятком лібретта опери «Довбуш») Богдана Ігора Антонича (1909–1937) — одного з найбільших українських поетів першої половини ХХ століття.
Антонич — образ вічно молодого поета, який з моцартівською легкістю й філіґранністю зумів поєднати правічну міфологію Лемківщини і дух модерного європейського міста. Із зачарування від його поезії народився і буде народжуватись не один український поет.
У книжці ВПЕРШЕ ОПУБЛІКОВАНО сторінки з поетового щоденника 1937 року, а також подано найцікавіші фрагменти спогадів про Антонича.
