«Тонка коричнева лінія» — це поезія болю та втоми, поезія смутку за втраченим, поезія заціпеніння, поезія-крик, поезія-насмішка над абсурдністю реальності. Поезія-хроніка військового, який карбує своє життя та війну, іронічно насміхаючись із самого себе й пошуків сенсу.

Живі та мертві, валькірії та духи війни, забутий Бог і втомлений Сатана. Ті, що чекають, і ті, кого вже ніхто не дочекається. Смерть, яка ховається просто під ліжком. Поранені, кава, турнікети, миші в окопах.  Дні, схожі один на одного, як близнюки. «Нема ніякої долі. Не було ніякої змови. Просто деякі люди народились. Просто деяких людей не стало».