Самі небеса благословили їхнє кохання – Ліда Кушнірук і Михайло Чигрин змалечку були разом: у рідному селі, в Луцькій українській гімназії, у мріях і навіть у тюрмі, до якої їх запроторювали за український патріотизм. У в’язниці їх розділяла кам’яна стіна старовинного монастиря. Та ще страшнішою стала залізна завіса, по два боки якої вони опинилися. Ліду відправили до одного з таборів ГУЛАГу. Михайлова дорога пролягла через країни Європи аж до Австралії. Він часто опинявся на межі життя і смерті, та куди б не закинула його доля, зберігав подарований Лідою на прощання золотий перстеник і її листи, що стали його оберегом.