Замовлення тимчасово не приймаємо. Проводяться технічні роботи.
Повість «Хмари» — це один із ранніх творів класика українського письменства Івана Нечуя-Левицького (справжнє прізвище — Левицький, 1838–1918). У повісті автор порушив проблему інтелігенції та народу. Символічною є назва твору, бо хмари — це уособлення національного гноблення та придушення української культури.
«Перед сотками літ були орди половців, татарів, гунів, перед десятками літ були навали саранчі, де ж те все страховиння й язва тепер?»
Твори Михайла Яцкова, учасника модерністського об’єднання «Молода муза» початку XX століття, поєднують елементи модерності та традицій, реалізму й модернізму. Двоїстість помітна і в його творчості, і в житті. Це напруженість між естетичним і політичним, між мистецтвом заради мистецтва та буремною реальністю, з якою стикнулася людина на початку минулого століття.
У цьому виданні зібрано твори Яцкова, які відображають цей тематичний спектр: від повісті «Горлиця» — одного з небагатьох в українській літературі текстів, де осмислюється досвід Першої світової війни, до новел, де центральним питанням є психологія творчості.
В оповіданні «Аристократка» українська модерністська письменниця Ольга Кобилянська (1863–1942) продовжила розповідати про життя інтелігенції. «Видиво» — алегоричні замальовки, «Людина з народу», Impromtu phantasie та «Поети» — короткі фантазії. Новелу «Природа» високо цінував Іван Франко. В нарисі «Жебрачка» увага оповідача-митця зосереджена на передачі емоцій, викликаних красою природи. Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська подала в новелах «Банк рустикальний», «У св. Івана», «Час», «Некультурна», «На полях». «Мати Божа» — це наче найвище євангельське втілення скорбної матері.
Серце професора — це енциклопедія пристрастей, прихованих за списками літератури й примітками. У «Докторі Серафікусі» воно пульсує в унісон із вибуховими хвилями історії. Воно поривається до аудиторій і бібліотек, але не може уникнути парків і модних кав’ярень, затишних ярів і диких завулків. Чи важко натрапити на хіпстерку у 1920-х роках? Що простіше — закохатися в таку дівчину чи в місто? Як залишатися українськими інтелектуалами після навали «хороших росіян»?.. Відповіді знають В. Домонтович і його химерні, зате переконливі персонажі. Один із найзагадковіших українських романів уперше друкується з розділами й фрагментами, які дивом уціліли в архіві.
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки. Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього великий визиск.
Навчання криптозоології ніколи не було легким, а надто коли є загроза перетворитися на крихку скляну статую… Чароліна та інші студенти викрили особу зловмисника, але не зуміли розкрити ні його мотивів, ні як йому взагалі це вдалося, а тепер шукай вітра в полі…
Дівчинку турбує, що дивовижну істоту бачить тільки вона. Вочевидь, це поганий знак. Можливо, навіть дуже поганий… Чароліна вивчає свій дар та вчиться ним керувати і водночас краще пізнає себе.
Зараз в неї та інших студентів-криптозоологів нове завдання — вилікувати нового пацієнта. З таким вони ще не стикалися. Чи вистачить їм сил та вмінь, щоб розкрити ще одну таємницю цього дивовижного острова?
