Кінець року неможливо уявити без прикрашання ялинок, шарудіння подарунків, запаху мандаринів, заспіву колядок, вертепної ходи, тематичного декору і відчуття дива. Ми віримо, що до нас завітає святий Миколай і залишить гостинець. Байдуже, під подушкою, під ліжком чи на підвіконні...

 

Згодом ми зберемося родиною на Різдво — з кутею, дванадцятьма стравами й колядками: хтось на 25 грудня, хтось іще звично на 7 січня. На Новий рік дехто, можливо, ще чекатиме на Діда Мороза, хтось на Санту, а інші просто обміняються подарунками, привітаннями й побажаннями. Але для кожного це особливий період, коли підбиваємо підсумки року, намагаємося намітити цілі на наступні 365 днів і відчути магію єднання, надії й любові.

 

Навколо круговерті зимових свят, окрім магічності, завжди присутні питання й історичної складової. Яких символів сповнене традиційне й сучасне українське Різдво? Чому ми чекаємо Миколая і який він має зв'язок із Сантою? Хто такий Дід Мороз і чи правда, що він — повністю продукт радянської культури? Коли українці почали прикрашати ялинку і чи можна казати, що вона заступила собою дідух? Як співіснували практики святкування Різдва у містах і в селах? Як формувалися нові канони свята під впливом радянської влади й у часи незалежності?

 

Зимові свята — це сімейні традиції, віра в диво, смаколики й подарунки. Ґрунтовне дослідження антропологині Дар'ї Анцибор «Під подушку чи під ялинку» допоможе вам дізнатися, як і коли ці уявлення утвердилися.